Словник Української
АЛОТРОПІЧНИЙ, -а, -е. Прикметник, що описує властивість або стан, пов’язаний з алотропією — явищем існування хімічного елемента у різних структурних формах.
Ця властивість, зокрема, проявляється у здатності речовини змінювати свою кристалічну будову. Як приклад, такі метали, як залізо, цинк та олово, можуть перетворюватися з однієї кристалічної модифікації на іншу або зазнавати змін, обумовлених алотропією (за даними видання “Токарна справа”, 1957, стор. 40).
Алотропія — це властивість окремих хімічних елементів утворювати дві або більше простих речовин, що відрізняються будовою чи структурою. Наприклад, елемент вуглець може існувати як вугілля, графіт чи алмаз.
Алофан є силікатним мінералом, для якого характерні світлі відтінки блакитного, зеленкуватого та бурого кольорів.
Щоб отримати тлумачення цього терміна, зверніться до статті «алкілсульфати».
Вводити алкільну групу в молекулу органічної сполуки.
Вступати в хімічну реакцію, внаслідок якої до молекули приєднується алкільна група.
Щоб отримати пояснення цього терміна, зверніться до статті «алкени».
Алкіни — це органічні речовини, які належать до класу ненасичених вуглеводнів аліфатичного ряду. Їхня молекула містить одну потрійну хімічну зв’язку. Найпростішим представником цього класу сполук є ацетилен.
Структуровані злочинні угруповання, що здійснюють підпільне виробництво та збут спиртних напоїв.
Героїчний епос, створений народною творчістю, який поширений серед узбецького, каракалпацького, казахського, башкирського та гірсько-алтайського народів.