Аміаковий, -а, -е. Має таке саме значення, як і прикметник “аміачний”.
-
аміант
Аміант — це мінерал, що належить до групи амфіболових азбестів і має волокнисту будову каменю.
-
аміачний
Прикметник, що походить від іменника «аміак» і описує зв’язок з ним, наприклад: аміачні випари.
Також означає: такий, що має в своєму складі аміак. Як приклад наводиться аміачна вода — найпоширеніше рідке азотне добриво, застосування якого є важливим резервом для збільшення врожайності в сільському господарстві (за даними журналу «Колгоспник України», №10, 1960, стор. 19).
-
амід
Для отримання визначення цього терміна зверніться до статей «ам» та «ди».
-
амідаза
Докладне пояснення терміна можна знайти в статті «амідази».
-
амідази
Амідази — це білкові каталізатори з групи гідролаз, що прискорюють розщеплення (гідроліз) хімічного зв’язку між атомами карбону та нітрогену в сполуках класу амідів.
Ці ферменти відіграють важливу роль у процесах азотового метаболізму в живих організмах.
Їх можна виявити в клітинах різноманітних тварин і рослин, а також у мікроорганізмах.
-
амідаїзм
Амідаїзм — це одна з головних течій буддизму, що поширена на Далекому Сході. Її виникнення та становлення відбулося на території Китаю в V–VI століттях. Послідовники цього вчення прагнуть після смерті потрапити до “чистої землі” будди Аміди — особливого раю, де на них чекає безкінечне блаженне існування.
Найбільше прихильників амідаїзм мав серед селян, проте до нього долучалися й окремі представники заможних прошарків суспільства. У XIII столітті ця течія надзвичайно поширилася в Японії, де в її межах сформувалися чотири основні школи. Їхні ідеологи пропонували дещо різні трактування ключових догматів амідаїзму.
-
амідизм
Для отримання визначення цього терміна зверніться до статті «амідаїзм».
-
аментула
У ботаніці аментулою називають квіткове суцвіття, що має вигляд невеликої сережки.
-
аменція
1. Загальна назва для тяжких психічних порушень.
2. Порушення свідомості з такими ключовими симптомами, як дезорієнтація, сплутаність думок, психомоторне збудження та галюцинації. Цей стан виникає під час загострень важких або тривалих соматичних хвороб, а його наявність вказує на погіршення перебігу основного захворювання.