У біології — це вид-супутник, що постійно зустрічається у складі біоценозу, проте не набуває в ньому домінуючого становища.
-
асенізатор
Асенізатор — це особа, що працює в сфері асенізації, тобто займається відкачуванням та вивезенням нечистот.
Професія міського асенізатора також є повноцінною спеціальністю, і праця в цій галузі не є привідом для сорому (цитата з твору “Міжгір’я” Леся, 1953 рік, сторінка 346).
-
асенізаційний
Прикметник, що описує щось пов’язане з асенізацією або належне до неї.
Також — призначений для здійснення асенізації, як-от асенізаційний обоз.
-
асиметричний
АСИМЕТРИЧНИЙ, -а, -е. Властивість об’єкта, що позбавлений симетрії або має її порушення; такий, що не є симетричним або розмірним. Наприклад: вулиця звивається ламаною лінією… Виступили зношені тротуарні плити, асиметричні, вишарпані ногами пішоходів (Вільде, Сестри.., 1958, 535).
Також: стан, коли з часом втрачається симетричність, наприклад, річкових долин. Це відбувається через те, що одна сторона долини піддається більш інтенсивному розмиванню, ніж протилежна, внаслідок чого форма долини стає несиметричною (Курс заг. геол., 1947, 107).
-
асиметричність
Асиметричність — це іменник жіночого роду, що позначає абстрактну властивість, яка походить від прикметника «асиметричний».
-
асиметрично
Прислівник, утворений від прикметника «асиметричний».
-
асиметрія
Асиметрія — це стан, коли симетрія відсутня або спотворена; вона виражається у несиметричності та нерозмірності.
-
асимільований
Асимільований — це дієприкметник пасивного стану минулого часу від дієслова “асимілювати”.
1. У контексті історії: слов’янські племена поглинули та включили до свого складу окремі групи сарматів, що мешкали в південній частині Лісостепу (за працею “Нариси стародавньої історії УРСР”, 1957).
2. У контексті тваринництва: сучасні породи домашніх тварин сформувалися внаслідок впливу людини, її праці та умов утримання, які були засвоєні цими тваринами ще у минулих поколіннях (за виданням “Конярство”, 1957).
-
асимілювати
АСИМІЛЮВАТИ, -юю, -юєш, дієслово (доконаний та недоконаний вид, перехідне).
1. Надавати комусь або чомусь подібності до себе; уподібнювати, переробляти відповідно до власних особливостей.
Наприклад, полтавсько-київська основа літературної мови остаточно асимілювала тимчасові місцеві відхилення (за працею “Питання походження української мови”, 1956).
2. (біологічний термін) Поглинати та перетворювати речовини, засвоювати їх. Так, рослини асимілюють вуглекислий газ. Також це означає пристосовуватися до певних умов.
Якщо організм мусить асимілювати умови довкілля, що суттєво відрізняються від його природних потреб, це може призвести до виникнення організму, відмінного від попередніх поколінь (за журналом “Наука та життя”, 1957).
-
асимілюватися
асимілюватися, юється, недок. і док.
1. з ким-чим. Набувати схожості з кимось або чимось, поступово ставати подібним.
Як приклад: у формуванні трипільської культури брали участь деякі племена, які потрапили на землі Правобережної України зі східної частини Середземномор’я. Ці прибульці згодом асимілювалися із місцевим населенням неолітичної доби (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 54).
2. біол. Перетворюватися на складову частину організму, засвоюватися. Зокрема, дози крові однієї групи, навіть якщо вони не повністю ідентичні, зазвичай добре асимілюються (Смолич, І, 1958, 139).