• арієль

    Це найменший із супутників Урана, що обертається найближче до самої планети.

    У кабалістичних текстах єврейського походження так називають духа води.

    Середньовічні легенди описують його як доброго духа-захисника, який обстоює права невинних людей.

  • арієць

    Представники народів, що розмовляють мовами індоіранської гілки індоєвропейської мовної сім’ї.

  • аркатура

    Аркатура — це низка ідентичних декоративних псевдоарок, що прикрашають фасад споруди або інтер’єрні стіни. Вона може виконуватися у формі аркатурного пояса, який інколи доповнюють колонками, встановленими на кронштейнах. Такий архітектурний мотив характерний переважно для романського та готичного стилів.

  • аркбутан

    Аркбутан — це кам’яна арка, розташована зовні будівлі, яка сприймає та переносить горизонтальний тиск (розпір) від склепіння на зовнішню опорну колону, що має назву контрфорс.

    Конструктивну основу готичного храму формують саме аркбутани у поєднанні з контрфорсами та нервюрами.

    Цей архітектурний елемент був відомий ще в архітектурі Давньої Русі, наприклад, його використали під час будівництва Софійського собору в Києві (1037 р.), однак в українській архітектурі він застосовувався вкрай рідко.

    Найширше поширення аркбутани отримали в готичному будівництві, а з другої половини XII століття вони перетворилися на ключову архітектурно-конструктивну систему для великих соборів у Франції, Італії, Німеччині та інших країнах.

  • аркебуз

    Аркебуза — це історична зброя, яка спочатку була арбалетом для стрільби свинцевими кулями. Її конструкція включала залізний або мідний ствол із бічними щілинами. Через ці щілини виходили вушка циліндра, що переміщався всередині ствола; саме до цих вушок кріпилася тятива лука.

    Також аркебузою називали ручну вогнепальну зброю — довгу ґнотову рушницю, заряджану з дула. З неї стріляли круглими кулями з каміння чи свинцю, а пороховий заряд підпалювали через запальний отвір у казенній частині. Різноманітні аркебузи були в широкому вжитку в європейських країнах протягом XIV–XVII століть. У XVIII столітті ця назва закріпилася за багатьма різновидами ручної вогнепальної зброї.

  • аркебуза

    Історична зброя, що являла собою арбалет для стрільби свинцевими кулями. Його ствол, виготовлений із заліза або міді, мав бічні щілини. У них входили вушка циліндра, що переміщався всередині каналу ствола. Саме до цих вушок кріпилася тятива зброї.

    Історична ручна вогнепальна зброя — довга ґнотова рушниця, заряджання якої відбувалося з дула. З неї стріляли круглими кулями з каміння або свинцю. Для пострілу пороховий заряд підпалювали через спеціальний отвір у казенній частині. Різноманітні конструкції аркебуз були у вжитку в європейських країнах протягом XIV–XVII століть. У XVIII столітті ця назва закріпилася за багатьма різновидами ручної вогнепальної зброї.

  • аркебузир

    Військовий, який веде вогонь із аркебузи.

  • аркічембало

    Аркічембало — це старовинний музичний інструмент з клавішами, який належить до різновидів клавесина. Його особливістю були три окремі системи струн, кожна з яких була налаштована відповідно до діатонічного, хроматичного або енгармонічного ладів, що використовувалися в давнину. Завдяки такому устрою в межах однієї октави можна було отримати дев’ятнадцять різних звуків. Керувався інструмент за допомогою шести мануалів, тобто клавіатур.

  • арккосеканс

    Арккосеканс — це обернена тригонометрична функція, яка визначається як кут, значення косеканса якого дорівнює заданому числу.

  • арккосинус

    Арккосинус — це обернена тригонометрична функція, яка для заданого числа повертає значення кута, чий косинус дорівнює цьому числу.