АРИСТОКРАТКА, -и, іменник жіночого роду. Жіночий відповідник до іменника «аристократ». Як приклад використання: у художній літературі зустрічається репліка «Вона казала, що так поводяться всі аристократки» (Л. Укр., III, 1952, 654). Також: «Одної препишної місячної зимової ночі їхав молодий мужик з аристократкою… й обоє вони мовчали» (Коб., III, 1956, 243).
-
аристолохія
Ботанічний термін. Дивіться статтю «кірказон».
-
аристотелізм
Філософська школа або течія, що ґрунтується на ідеях давньогрецького мислителя Аристотеля.
-
аритма
Аритма — це традиційна обрядова операція, яку колись практикували серед корінних народів Австралії. Вона полягала в тому, що юнакам через декілька тижнів після звичайного обрізання (циркумцизії) робили поздовжній розріз пеніса, що призводило до часткового або повного розщеплення сечівника. Цей втручання було надзвичайно ризикованим, рана заживала повільно і супроводжувалася сильним болем.
Період відновлення вимагав, щоб хлопець постійно лежав на спині, отримував спеціальне харчування та догляд від жінок, які пильнували, аби не виникли життєво небезпечні інфекції. Після загоєння статевий член зберігав здатність до ерекції, але набував значно більшої ширини. Через це дівчата також зазнавали хірургічного втручання — їм розширяли вхід до піхви за допомогою надрізу.
Сечовипускання після такої операції найчастіше відбувалося в позиції сидячи навпочіпках, подібно до жінок, при цьому член потрібно було тримати спрямованим угору. Вважається, що ця своєрідна процедура, попри свою складність, не заважала продовженню роду.
-
аритметика
Арифметика — це фундаментальний розділ математики, який вивчає числа, їх властивості та прості операції з ними: додавання, віднімання, множення та ділення.
-
аритмічний
АРИТМІЧНИЙ, -а, -е. Таке, що не має ритму; позбавлене ритмічності. Наприклад, про рух: Він нервово прохався довгою світлою кімнатою аритмічним, неритмічним кроком (Собко, Граніт, 1937, 185).
Про пульс: У малих дітей пульс часто нестійкий і може бути аритмічним, тобто нерівним із перебоями (Шк. гігієна, 1954, 80).
-
аритмічність
Аритмічність — це іменник жіночого роду, абстрактне поняття, що походить від прикметника «аритмічний».
-
арійка
арійка (музичне, зменшувальна форма до «арія»). У творі Миколи Левицького (том III, 1956, сторінка 224) персонаж Гануш, вимовляючи слова «Вечір чудовий. Хочеться погуляти, походити», насвистує або напівспіває якусь арійку. Для повної інформації див. статтю «арійці».
-
арійський
Прикметник, що стосується арійців. Як ілюстрація використання наведено цитату з твору Юрія Яновського: «Ім’я у неї, пам’ятаю, було якесь зовсім не арійське — Броня…» (1958, т. I, стор. 565).
-
арійці
АРІЙЦІ, -ів, мн. (однина: арієць, -йця, чол.; арійка, -и, жін.). 1. У західній етнографії та антропології XIX — початку XX століття — спочатку позначення народів, що розмовляють мовами індоіранської гілки (індійці, іранці), а згодом — усіх носіїв індоєвропейських мов.
2. У концепції нацистської расової ідеології — особи, яких зараховували до так званої «вищої» північноєвропейської раси. — *Я не можу бути спокійним, коли на площах палять [фашисти] книжки, коли за колючий дріт садовлять відомих учених тільки тому, що вони не арійці* (Рибак, Час.., 1960, 229).
АРІЄЦЬ, -йця, чол. Див. **арійці**.
АРІЙКА, -и, жін. 1. Див. **арійці**. 2. (муз.) Зменшливе від *арія*. — *Вечір чудовий. Хочеться погуляти, походити, — сказав Гануш, приспівуючи якусь арійку* (Н.-Лев., III, 1956, 224).