Медичний термін, що означає відхилення від нормального ритму роботи серця. У разі хвороб серця та судин часто спостерігаються аномалії ритму скорочень м’яза серця, саме такі стани й іменують аритміями (Заг. догляд за хворими, 1957, 80).

АРИФМЕТИКА, -и, ж. 1. Галузь математичної науки, присвячена вивченню основних властивостей чисел та операцій, що над ними виконуються. Наведені приклади вживання: “То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику?” (цитата з твору М. Н. Левченка, 1956); “Зінаїда Федорівна викликала його відповідати урок з арифметики” (цитата з твору В. Донченка, 1957).

2. У розмовній мові, інколи з іронією, — обчислення, підрахунок. Як ілюстрація: мовець розповідає, що працює з колегами двадцять років, а до нього вчителька Ганна Антонівна навчала дітей ще двадцять. “Арифметика чимала — сорок років, як однісінький день” (цитата з твору Ю. Яновського, 1958).

Арифмограф — це пристрій для лічби, який механічно виконує арифметичні операції, а їхні підсумки фіксуються на спеціальній стрічці в автоматичному режимі.

Арифмометр — це механічний пристрій для обчислень, призначений для розміщення на столі. Він дає змогу виконувати механічним способом основні арифметичні операції: додавання, віднімання, множення та ділення.

Арифмоморфоз — це різновид еволюційних змін, при яких відбувається збільшення або зменшення числа однакових структур у тілі організму, як-от променів у плавцях окремих видів риб.

Ця релігійна доктрина, що виникла в IV столітті, отримала назву від імені свого засновника – архієпископа Арія. Він учив, що Бог-Син є нижчим за Бога-Отця та не має з Ним однакової сутності.

Вчення, поширене в IV–V століттях, стверджувало, що Христос є лише подобою Бога, тобто людиною, яка не була вічною Божественною істотою, а набула цього статусу від Отця Небесного.