1. Послідовник або прихильник ашаризму — одного з основних напрямів ісламської теології (каламу), заснованого в X столітті вченим Абу аль-Хасаном аль-Ашарі.
2. Представник або житель історичної області Аш-Шаара на півдні Аравійського півострова.
-
ашарит
1. Послідовник або прихильник ашаризму — одного з основних напрямів ісламської теології (каламу), заснованого в X столітті вченим Абу аль-Хасаном аль-Ашарі.
2. Представник або житель історичної області Аш-Шаара на півдні Аравійського півострова.
-
ашгабат
Ашгабат — столиця Туркменістану, великий адміністративний, промисловий та культурний центр країни, розташований у південно-західній частині держави, біля підніжжя гір Копетдаг.
-
ашгабатський
1. Стосується до міста Ашгабат (Ашхабад) — столиці Туркменістану, або його мешканців.
2. Стосується до Ашгабатської області Туркменістану, що існувала в 1939–1959 роках, або її мешканців.
3. Стосується до Ашгабатського землетрусу 1948 року — руйнівного стихійного лиха, що знищило місто.
-
ашгіл
Ашгіл — власна назва геологічної формації (світи) в Північній Америці, що відповідає верхньому ордовику, а також стратиграфічний ярус між річдокським і кімберліджським ярусами в міжнародній шкалі.
Ашгіл — поширена транслітерація англійської назви Ashgill, яка походить від топоніма Ash Gill (яр, балка) у Камбрії, Англія, де ці відкладення були вперше вивчені та описані.
-
ашгільський
1. Стосовний до Ашгіля — археологічної стоянки раннього палеоліту на території сучасної Вірменії, пов’язаний з нею.
2. Належний до ашгільської культури (або ашельської культури) — археологічної культури раннього палеоліту, що характеризується специфічними кам’яними знаряддями (ручні рубила, скребачки, відщепи).
-
ацидофобний
1. (у біології, мікробіології) Такий, що не витримує кислого середовища, гине або не розвивається в ньому; протилежне до ацидофільний. Про мікроорганізми, клітини тощо.
2. (у хімії, техніці) Такий, що не стійкий до дії кислот, руйнується під їх впливом; кислотонестійкий. Про матеріали, покриття тощо.
-
ацидурія
Ацидурія — підвищене виділення з сечею органічних кислот (наприклад, молочної, оцтової, лимонної) або їх солей, що може бути ознакою порушення обміну речовин.
-
ациклічність
1. Властивість ациклічного, тобто такого, що не містить циклів, замкнутих контурів або повторюваних структур; відсутність циклічності.
2. (У математиці, теорії графів) Властивість графа, який не містить жодного циклу, тобто шляху, що починається і закінчується в одній вершині; лінійна або деревоподібна структура зв’язків.
3. (У хімії) Властивість органічної сполуки, молекула якої не містить замкненого кільця атомів; належність до класу ациклічних (аліфатичних) сполук.
4. (У програмуванні та інформатиці) Властивість залежностей або структури даних, в якій відсутні посилання, що утворюють замкнений ланцюг (наприклад, ациклічний граф залежностей).
-
ацилаль
1. Органічна сполука, що утворюється в результаті реакції альдегіду з двома молекулами спирту; є похідним геміацеталю, де гідроксильна група замінена на алкільну або ацильну.
2. У вузькому значенні — ацеталь, утворений з альдегіду оцтової кислоти (ацетальдегіду).