1. (хімія) Який містить арсенік (миш’як) або стосується сполук арсеніку.
2. (медицина, істор.) Призначений для лікування сифілісу та інших захворювань за допомогою препаратів миш’яку (наприклад, сальварсану).
-
арсеніл
1. Хімічна сполука, похідна арсину, в якій атоми водню заміщені на органічні радикали; загальна назва органічних сполук миш’яку, аналогічних нітрилам.
2. (Arsenyl) Одновалентний радикал AsO, що входить до складу деяких неорганічних сполук, наприклад, арсенілхлориду (AsOCl).
-
арсенітометричний
1. (в аналітичній хімії) Пов’язаний з арсенітометрією, що стосується кількісного визначення арсенітів або миш’яку в тривалентному стані за допомогою титрування.
2. (про метод, спосіб) Заснований на використанні реакцій з арсенітами як титрованими розчинами або на титруванні арсенітів.
-
арсенічний
1. Який містить арсен, пов’язаний з ним або отриманий з нього (про сполуки, речовини).
2. Який стосується хімічного елемента арсену або його властивостей.
-
арсенія
1. Жіноче ім’я, що походить від грецького імені Арсеній (Αρσενιος), яке означає “мужній”, “сильний”.
2. Рідкісна назва жіночого монастиря або церкви, освяченої на честь святого Арсенія.
-
арсин
1. (істор.) Міра довжини у Вірменії, що дорівнює приблизно 71 см.
2. (істор.) Міра довжини в Туреччині та деяких країнах Сходу, різновид ліктя, що дорівнював приблизно 68-70 см.
-
арсиноетан
Арсиноетан — органічна сполука, похідна арсину, що має хімічну формулу C₂H₇As; безбарвна, летка та вкрай токсична рідина з характерним неприємним запахом, що застосовується в органічному синтезі.
-
арсинооксид
Арсинооксид — неорганічна сполука, що складається з арсену та кисню, з хімічною формулою As₂O₃; також відома як оксид арсену(III), арсеноліт (у мінералогії) або проста назва — миш’як.
-
арсис
1. У віршознавстві та метриці — сильна, наголошена частина стопи (ритмічної одиниці) у вірші, що протиставляється слабкій, ненаголошеній частині (тезісу).
2. У музичній ритміці — сильна, акцентована частина такту або музильного періоду.
3. У давньогрецькій поезії та музиці — підняття ноги або рухи голосу вгору на слабкій частині стопи, що згодом у європейській термінології отримало протилежне значення (сильна частина).