Словник Української
1. (у біології, мікробіології) Такий, що не витримує кислого середовища, гине або не розвивається в ньому; протилежне до ацидофільний. Про мікроорганізми, клітини тощо.
2. (у хімії, техніці) Такий, що не стійкий до дії кислот, руйнується під їх впливом; кислотонестійкий. Про матеріали, покриття тощо.
Ацидурія — підвищене виділення з сечею органічних кислот (наприклад, молочної, оцтової, лимонної) або їх солей, що може бути ознакою порушення обміну речовин.
1. Властивість ациклічного, тобто такого, що не містить циклів, замкнутих контурів або повторюваних структур; відсутність циклічності.
2. (У математиці, теорії графів) Властивість графа, який не містить жодного циклу, тобто шляху, що починається і закінчується в одній вершині; лінійна або деревоподібна структура зв’язків.
3. (У хімії) Властивість органічної сполуки, молекула якої не містить замкненого кільця атомів; належність до класу ациклічних (аліфатичних) сполук.
4. (У програмуванні та інформатиці) Властивість залежностей або структури даних, в якій відсутні посилання, що утворюють замкнений ланцюг (наприклад, ациклічний граф залежностей).
1. Органічна сполука, що утворюється в результаті реакції альдегіду з двома молекулами спирту; є похідним геміацеталю, де гідроксильна група замінена на алкільну або ацильну.
2. У вузькому значенні — ацеталь, утворений з альдегіду оцтової кислоти (ацетальдегіду).
Хімічна реакція, в якій відбувається одночасне введення ациламіно- та алкіл-груп в органічну молекулу, зазвичай в органічному синтезі для отримання складних сполук.
Хімічний процес, реакція введення ациламінової групи (–NH–CO–R) в органічну сполуку, де R — органічний радикал; ацилування за участю аміногрупи.
Ацилгалогенід — органічна сполука, похідна карбонової кислоти, в якій гідроксильна група (-OH) замінена на атом галогену (фтор, хлор, бром, йод); загальна формула R-CO-Hal, де R — органічний радикал, а Hal — атом галогену.
Ацилдигідроліпоат — це похідна ліпоєвої кислоти, утворена в результаті її ацилювання та відновлення; проміжна сполука в циклі кислот трикарбонових кислот (цикл Кребса), що утворюється під час окисного декарбоксилювання пірувату та α-кетоглутарату в присутності відповідних дегідрогеназних комплексів.
1. (біохімія) Який стосується ациллактонів — похідних сполук, що утворюються при взаємодії карбонових кислот з лактонами або містять у молекулі одночасно ацильну та лактонну функціональні групи.
2. (хімія) Пов’язаний із процесом ацилування лактонів або властивий ацилованим лактонам.
1. (у хімії) про органічну сполуку: такий, що містить ацильну групу, утворений в результаті реакції ацилювання — приєднання ацилу до молекули.
2. (у біохімії) про білки, ліпіди тощо: такий, що містить залишок жирної кислоти (ацильну групу), ковалентно приєднаний до молекули, що змінює її властивості або функції.