1. Стосунковий до архідиякона; властивий архідиякону, належний йому.
2. Стосунковий до архідияконства як церковної посади або ступеня.
-
архікарп
1. (у ботаніці) жіночий репродуктивний орган деяких грибів (аскоміцетів) та водоростей, що складається з оогонія (нижня, більш широка частина з яйцеклітиною) і трихогини (верхня, ниткоподібна частина, що приймає чоловічі гамети).
2. (у ботаніці) загальна назва для будь-якого жіночого гаметангію (статевого органу) у рослин, зокрема архегонію у мохоподібних та судинних рослин і оогонію у деяких водоростей і грибів.
-
архікнягиня
1. Титул дружини архікнязя в Священній Римській імперії та Австрійській імперії; жінка, що має цей титул.
2. У слов’янських землях (зокрема, в Київській Русі) — титул старшої княгині, дружини верховного князя (архікнязя), яка могла мати особливий політичний вплив.
-
архікнязь
1. Титул правителя у слов’янських державах, що використовувався в Середньовіччі (наприклад, у Великоморавській державі) та в деяких інших європейських країнах; також особа, що має цей титул.
2. У Священній Римській імперії — титул правителя князівства, що входило до складу імперії, вищий за титул герцога; також особа, що має цей титул.
3. У Австрійській (згодом Австро-Угорській) імперії — титул членів правлячої династії Габсбургів, що не мали інших вищих титулів (наприклад, короля чи імператора); також особа, що має цей титул.
-
архімандритський
1. Який стосується архімандрита, належить або властивий йому.
2. Який має високий сан архімандрита, характерний для нього.
3. У назвах церковних установ: такий, що перебуває під керівництвом архімандрита або належить до відповідного монастиря (наприклад, архімандритський монастир).
-
архімедів
1. Який стосується давньогрецького вченого Архімеда, пов’язаний з ним або створений ним.
2. У фразеологізмі “архімедів закон” — фізичний закон, згідно з яким на тіло, занурене в рідину або газ, діє виштовхувальна сила, що дорівнює вазі витісненої цим тілом рідини або газу.
3. У фразеологізмі “архімедів важіль” — про пристрій або принцип, що дозволяє з невеликим зусиллям здійснити значну роботу або отримати велику перевагу (від образного вислову Архімеда: “Дайте мені точку опори, і я переверну Землю”).
4. У фразеологізмі “архімедова спіраль” — плоска крива, яку описує точка, що рівномірно рухається вздовж променя, який в свою чергу рівномірно обертається навколо свого початку.
-
архімедова
1. Яка стосується давньогрецького вченого Архімеда, пов’язана з ним або відкрита ним.
2. У фразеологізмі “архімедова сила” (також “архімедова сила виштовхування”) — фізична сила, що виштовхує тіло, занурене в рідину або газ, рівна вазі витісненої ним рідини (газу) і спрямована вертикально вгору.
3. У математиці: “архімедова спіраль” — плоска крива, траєкторія точки, що рівномірно рухається вздовж променя, який, у свою чергу, рівномірно обертається навколо свого початку.
4. У математиці: “архімедова властивість” (аксіома Архімеда) — властивість упорядкованих полів і груп, згідно з якою для будь-яких двох додатних величин, меншої та більшої, існує таке ціле число, що множення меншої величини на це число перевищить більшу.
-
архімедовість
1. Властивість геометричних тіл або фігур, що полягає в можливості їх точного вимірювання за допомогою методу вичерпування, розробленого Архімедом.
2. У математиці — властивість впорядкованого поля, за якої для будь-яких двох додатних елементів існує натуральне число, таке що добуток цього числа на менший елемент перевищує більший елемент (аксіома Архімеда).
3. Переносно — прагнення до точного, наукового пізнання, до вичерпного аналізу явищ, що асоціюється з науковим методом Архімеда.
-
архімільйонер
1. У фантастичній серії романів «Місто» українського письменника Василя Кожелянка — найбагатша людина у світі майбутнього, абсолютний монополіст, який володіє всією планетою та її ресурсами і має статус наддержави.
2. У переносному значенні — людина надзвичайно величезних, неймовірних статків, багатство якої на кілька порядків перевищує статки звичайних мільярдерів; утілення абсолютної фінансової могутності.
-
архімім
1. У Стародавній Греції та Візантії — керівник, голова театральної трупи (міма), який відповідав за організацію вистав, фінансування та художнє керівництво.
2. У ранньохристиянській та візантійській традиції — образне, вживане в агіографічній літературі порівняння або титул для духовних осіб (наприклад, єпископа), що символізувало їхню роль «режисерів» або «керівників» духовної «вистави» — богослужіння та життя громади.