Словник Української
асцитичний (від асцит) — прикметник, що стосується асциту, характеризується наявністю асциту або спричиняє його.
1. Мед. Який стосується асциту (патологічного накопичення вільної рідини в черевній порожнині); властивий асциту.
2. Мед. Який страждає на асцит; у стані асциту (про хворого).
1. Історичний договір (контракт), укладений між іспанською короною та іноземною державою, компанією а приватним особами, який надавав монопольне право на ввезення рабів-африканців до іспанських колоній в Америці протягом певного терміну.
2. Саме монопольне право або привілей на поставку рабів, отриманий за таким договором, що був важливим джерелом доходу та інструментом колоніальної політики в XVI–XVIII століттях.
Відсутність чіткого сюжету, фабули або розвитку подій у художньому творі (літературному, кінематографічному, драматичному тощо), що характеризується переважанням статичних образів, настроїв, асоціацій або філософських роздумів над динамікою та послідовністю подій.
1. (в психології, медицині) Пов’язаний з астеноїдом; такий, що стосується астеноїдного типу статури або характеру людини, для якого характерні загальна худорлявість, видовжена форма грудної клітки, слабкість м’язів, а також підвищена втомлюваність, чутливість, замкнутість і схильність до абстрактного мислення.
2. (в астрономії) Пов’язаний з астероїдами (малими планетами); такий, що стосується астероїдів або має їхні характеристики.
Астереогноз — порушення сприйняття предметів на дотик, при якому людина не може розпізнати та ідентифікувати знайомий предмет, тримаючи його в руці з закритими очима, попри збереження елементарних тактильних відчуттів (чуття форми, ваги, температури).
1. (в астрономії) група зір, що утворює на небі чітко помітну фігуру, але не є окремим сузір’ям; часто є частиною сузір’я (наприклад, Великий Віз у сузір’ї Великої Ведмедиці).
2. (в мінералогії) оптичний ефект у вигляді смуги або зірки з променів, що виникає у деяких прозорих каменях (наприклад, у сапфірах, рубінах) при освітленні внаслідок відбиття світла від включень всередині кристала.
3. (в друкарстві та текстології) рідкісний друкарський знак у вигляді трьох зірочок, розташованих трикутником (⁂), який використовується для позначення пропуску в тексті або для привернення уваги до певного фрагменту.
1. (в астрономії) що стосується астероїдів, властивий астероїдам; астероїдний.
2. (в біології) що має форму зірки, схожий на зірку; зіркоподібний.
1. В анатомії — точка на тім’яній кістці черепа людини, де сходяться три черепні шви: стрілоподібний, вінцевий і ламбдоподібний; у немовлят ця ділянка покрита сполучною тканиною і має назву тім’ячко.
2. У давньогрецькій міфології — ім’я кількох персонажів, зокрема одного з аргонавтів, сина Комета або, за іншими версіями, сина Міноса.
1. У мінералогії — різновид коштовного каменя хризоберилу, який завдяки вмісту волокнистих включень має ефект змінного зорястого сяйва (астеризму), що спостерігається у відбитому світлі; зірчастий хризоберил.
2. У міфології — ім’я однієї з океанід, дочок Океана та Тетії в давньогрецькій міфології.
3. У біології (застаріле) — рід морських тварин класу голкошкірих, зараз відомих як зірчасті морські зірки (Asterias).
1. Який стосується астероїдів, властивий астероїдам; складається з астероїдів.
2. У переносному значенні: дуже малий, крихітний (за розміром, значенням тощо), подібний до астероїда.