Словник Української
1. Стосунний до астрохімії — науки, що вивчає хімічний склад космічних об’єктів (зір, планет, міжзоряного середовища) та хімічні процеси у Всесвіті.
2. Пов’язаний із дослідженням походження, розподілу та реакцій хімічних елементів і сполук у космосі.
Астрохімія — це галузь науки на стику астрономії та хімії, що вивчає хімічний склад космічних об’єктів (зір, планет, міжзоряного середовища), хімічні реакції в космосі, а також походження та розповсюдження хімічних елементів і молекул у Всесвіті.
1. Який за своїми властивостями (густиною, кольором, консистенцією тощо) нагадує асфальт.
2. У геології та хімії: що є природним або штучним бітумінозним (вуглеводневим) матеріалом, схожим на асфальт за фізико-хімічними характеристиками.
Асфальтоукладальник — фахівець робочої професії, який займається укладанням асфальтового покриття на дорогах, тротуарах, майданчиках та інших об’єктах.
Асфальтоукладальник — робітник, що виконує комплекс робіт з розподілу, вирівнювання та попереднього ущільнення асфальтобетонної суміші за допомогою ручного інструменту або спеціальних машин.
1. Фахівець, який займається укладанням асфальту, робітник асфальтувальної бригади.
2. Машина або механізм, призначений для укладання асфальтового покриття на дорогах, тротуарах та інших поверхнях.
1. Жінка, яка професійно займається укладанням асфальту, робітниця з асфальтування.
2. Спеціалізована машина або технічна установка для механізованого нанесення та укладання асфальтобетонної суміші при будівництві та ремонті дорожнього покриття.
1. Який не має форми сфери; не є сферичним.
2. У фізиці та техніці: такий, що стосується поверхні, яка не є сферичною, зокрема про лінзи, дзеркала тощо, у яких для усунення оптичних аберацій (сферичної аберації) одна або обидві поверхні мають не сферичну, а складнішу форму (наприклад, параболічну).
Відхилення форми поверхні (зокрема оптичної лінзи) від ідеальної сферичної форми, що застосовується для усунення оптичних аберацій.
Властивість об’єкта (тіла, поверхні) мати форму, яка не є сферичною або її частиною.
1. Багаторічна трав’яниста рослина родини асфоделевих з товстим кореневищем, вузькими листками та суцвіттям білих або рожевих квіток на високому стеблі; декоративна та лікарська рослина (рід Asphodelus).
2. У давньогрецькій міфології та поетичних образах — квітка, що нібито росла в царстві мертвих або на поховальних лугах (асфоделевих лугах), символ забуття та потойбічного життя.
Асцетонім — власна назва, що походить від спільного іменника або іншого власного імені шляхом додавання префікса або інших морфем, щоб утворити нове слово зі значенням “схожий на щось” або “маючий ознаки чогось” (наприклад, від “Львів” — “Львівщина”).
Асцетонім — в лінгвістиці: різновид дериватів (похідних слів), утворених від власних назв (онімів) з наданням ознак подібності, належності або походження (наприклад, “європеоїд” від “Європа”).