Словник Української
1. Створений, здійснений або призначений для астроспектрографії — фотографування спектрів небесних світил з метою їхнього подальшого вивчення.
2. Пов’язаний з астроспектрографом — спеціальним астрономічним приладом (спектрографом), встановленим на телескопі для фотографічної реєстрації спектрів зірок, планет та інших космічних об’єктів.
Астроспектрографія — це розділ астрофізики, що займається отриманням, дослідженням та інтерпретацією спектрів небесних об’єктів (зір, планет, туманностей, галактик) за допомогою спеціальних приладів — спектрографів.
Астроспектрографія — це також практична методика або процес фотографування спектрів астрономічних об’єктів з метою подальшого аналізу їх фізичних і хімічних властивостей (температури, хімічного складу, швидкості руху тощо).
Астроспектроскоп — астрономічний прилад, що поєднує телескоп із спектроскопом, призначений для спостереження та дослідження спектрів небесних тіл (зір, туманностей, планет) з метою вивчення їхнього хімічного складу, фізичних властивостей, температури, швидкості руху та інших характеристик.
1. (в астрономії) стосовний до астроспектроскопії — методу астрономічних досліджень, що поєднує спектральний аналіз випромінювання небесних тіл з візуальним або фотографічним спостереженням через спектроскоп.
2. (про прилади, методи) призначений для астроспектроскопічних досліджень; такий, що працює на принципах астроспектроскопії.
1. Стосунковий до міста Асуан в Єгипті, розташованого на півдні країни, або до однойменного губернаторства (мухафази).
2. Стосунковий до Асуанської греблі (Високої греблі) на річці Ніл, гідротехнічної споруди, побудованої поблизу Асуана, або до створеного нею водосховища (Асуанського водосховища, озера Насер).
3. Стосунковий до Асуанського граніту, виду граніту, що видобувався в стародавні часи в каменоломнях поблизу Асуана та широко використовувався в єгипетській архітектурі та скульптурі.
1. Традиційна іспанська керамічна плитка, зазвичай прямокутної форми, з характерним білим фоном та синьою (кобальтовою) рослинною, геометричною або сюжетною розписною глазур’ю; широко використовується для облицювання стін, панно та інших елементів архітектури та інтер’єру.
2. Власна назва для конкретного виробу або архітектурного елемента, виконаного з такої плитки (наприклад, “старовинне асулехо”, “панно-асулехо”).
Асфалгезія — у медицині: втрата здатності відчувати вібрацію, що перевіряється за допомогою камертона, який ставлять на кісткові виступи; один із видів розладів глибокої чутливості.
1. (у давньогрецькій міфології) персоніфікація безпеки, благополуччя та захисту від нещасть, що зображалася у вигляді жінки з рогом достатку або якоюсь опорою в руках; дочка бога-целителя Асклепія.
2. (у переносному значенні, книжн.) стан безпеки, захищеності, відчуття повного благополуччя.
Асфальтит — природна тверда, крихка бітумна порода чорного кольору з сильним блиском, що утворюється при вивітрюванні нафти; використовується у виробництві лаків, ізоляційних матеріалів.
Асфальтит — штучний матеріал, продукт окиснення залишків нафтопереробки, що застосовується в дорожньому будівництві та промисловості.
1. Стосується асфальтобетону — штучного будівельного матеріалу, що є сумішшю щебеню, гравію, піску, мінерального порошку та бітуму, яка ущільнюється і затверджує, використовується для влаштування покриттів доріг, аеродромів, гідротехнічних споруд тощо.
2. Виготовлений з асфальтобетону або призначений для його виробництва, укладання чи обробки (наприклад: асфальтобетонне покриття, асфальтобетонний завод, асфальтобетонна суміш).