1. (анат.) Пов’язаний з вушною раковиною; що стосується зовнішнього вуха.
2. (бот.) Має форму вушної раковини; вухастий, вушкоподібний (наприклад, про листя).
3. (мед.) Призначений для введення в слуховий прохід (про лікарські засоби).
-
аурин
1. (хімія) Штучний органічний барвник червоного кольору, один з перших анілінових барвників, отриманий у 1859 році; хімічна назва — пара-розолінова кислота.
2. (біохімія) Одна з форм ауксину — ростової речовини рослин, що регулює їх клітинне ділення та розтягнення.
-
аурипігмент
Аурипігмент — мінерал класу сульфідів, арсеносульфід арсену (As₂S₃), що має лимонно-жовтий або золотисто-жовтий колір, кристалічну структуру та перламутровий блиск; використовувався в середньовіччі як жовта мінеральна фарба, а також як джерело отримання арсену.
Аурипігмент — історична назва природного жовтого пігменту для фарб, отриманого з однойменного мінералу.
-
аурихальцит
Аурихальцит — рідкісний мінерал класу карбонатів, водний карбонат цинку та міді з формулою (Zn,Cu)₅(CO₃)₂(OH)₆, що утворює кристали голчастої, пластинчастої або волокнистої форми, зазвичай зеленого або блакитно-зеленого кольору.
-
аурорит
1. (мінералогія) Рідкісний мінерал, телурит золота, хімічна формула AuTe₂; кристали таблитчасті, колір від сіро-сталевого до жовтувато-білого, блиск металічний; знахідки пов’язані з золоторудними родовищами.
2. (фантастика, ігрова термінологія) Вигаданий, часто магічний або надтвердий матеріал, сплав або кристал, що зустрічається у фентезійних творах, настільних чи комп’ютерних іграх; зазвичай має позаземне або чарівне походження та надзвичайні властивості.
-
ауротерапія
Ауротерапія — альтернативний метод лікування, заснований на впливі на біополе (ауру) людини з метою відновлення енергетичного балансу та усунення фізичних і психічних захворювань.
Ауротерапія — сукупність практик (наприклад, праничне зцілення, робота з енергетичними центрами — чакрами), спрямованих на очищення, збалансування або посилення енергетичної оболонки, що, на думку прихильників методу, оточує людське тіло.
-
аутигенний
1. (геол.) Про утворення мінералів: що виник на місці свого знаходження в результаті хімічних або біохімічних процесів, а не був принесений ззовні; синонімічне до «автигенний».
2. (біол., мед.) Про клітини, антигени тощо: що походять з власних тканин організму.
-
аутистичний
1. Стосовний до аутизму, властивий аутизму; пов’язаний із розладом психічного розвитку, який характеризується порушенням соціальної взаємодії, спілкування та обмеженими, стереотипними формами поведінки.
2. У психології (заст.) — що характеризується відірваністю від реальності, замкненістю у власному внутрішньому світі, слабким контактом із навколишнім середовищем.
-
аутоагресія
Аутоагресія — психологічний та поведінковий феномен, при якому індивідуум спрямовує агресію, ворожість або деструктивні дії на самого себе, що може проявлятися у формі самокритики, почуття провини, навмисного самопошкодження або навіть спроб самогубства.
Аутоагресія — у медицині та психіатрії: патологічна поведінка, що є симптомом деяких психічних розладів, коли людина завдає фізичної шкоди власному тілу (наприклад, порізи, опіки) без свідомого суїцидального наміру, часто як спосіб регуляції емоційного напруження.
Аутоагресія — у ширшому соціально-психологічному значенні: саморуйнівна поведінка, що включає залежності, свідоме ігнорування власних потреб, систематичне втягування у небезпечні ситуації або вибір стосунків, що завдають страждань.
-
аутоалерген
Аутоалерген — речовина, що утворюється в організмі людини або тварини та здатна викликати алергічну реакцію проти власних тканин, тобто аутоалергію.