1. (металургія) Високотемпературна фаза у сплавах заліза з вуглецем, твердий розплав вуглецю в γ-залізі (ґранецентрована кубічна ґратка), що існує при температурі вище 727°C; структурна складова сталей та чавунів.

2. (геологія) Рідкісний мінерал, арсенід нікелю (Ni₂FeAs₂), що зустрічається в гідротермальних родовищах; названий на честь австралійського геолога Вільяма Остіна.

1. Власна назва компанії-виробника аудіообладнання, зокрема професійних мікшерних пультів, звукових процесорів та іншої апаратури для студій звукозапису та концертних заходів.

2. Рідко вживана транскрипція англійського морського терміна “outboard” (забортний), що може позначати розташований за бортом судна двигун або пристрій.

Процес перевірки та підтвердження справжності (автентичності) чого-небудь, наприклад, документа, особи, права доступу або цифрових даних.

У комп’ютерній безпеці — процедура верифікації (перевірки) особи, що намагається отримати доступ до системи, зазвичай шляхом зіставлення введеного логіна та пароля з даними, що зберігаються в системі.

У документознавстві та юриспруденції — встановлення відповідності документа оригіналу або його дійсності, а також засвідчення цієї дійсності.

Аурантіаз — захворювання, що виникає внаслідок тривалого надлишкового вживання продуктів, багатих на каротин (наприклад, моркви, манго, гарбуза), і характеризується жовтуватим забарвленням шкіри, переважно долонь, підошв та носогубної ділянки, через відкладення пігменту; на відміну від жовтяниці, не супроводжується пофарбуванням склер очей та порушенням загального стану.

1. У мусульманській традиції — частина тіла від пупка до колін, яку за віросповіданням мають прикривати дорослі особи обох статей.

2. У переносному значенні — щось потаємне, сокровенне, що людина прагне приховати від чужих очей.

1. (хімія) Органічна сполука, жовтий барвник з групи ксантенових, що використовувався для фарбування шовку та вовни; хімічна назва — 2,3,6-тригідроксиксантен-9-он або пурпурин-6-триметиловий ефір.

2. (мистецтво) Світло-жовтий художній пігмент на основі солей кобальту та калію (кобальтовий жовтий), стійкий до світла, що застосовувався в акварельному живописі з XIX століття.

Ауреоміцин — антибіотик широкого спектра дії з групи тетрациклінів, отриманий з культури актиноміцетів Streptomyces aureofaciens; застосовувався для лікування інфекційних захворювань, викликаних чутливими до нього мікроорганізмами.

Ауреоміцин — торгова назва хлортетрацикліну, першого виявленого антибіотика тетрациклінового ряду.

Аурикулотерапія — це різновид рефлексотерапії, метод альтернативної медицини, при якому лікувальний вплив на органи та системи тіла здійснюється через стимуляцію певних точок вушної раковини, що, за уявленнями методики, проекційно пов’язані з різними частинами тіла.

1. У біології: листоподібна форма личинки голкошкірих тварин (наприклад, морських зірок та голотурій), що має виступи, схожі на вуха, і є проміжною стадією розвитку після біпіннарії.

2. У мікології: рід їстівних базидіомікотових грибів родини Auriculariaceae, відомих як «вушна деревина» або «іудине вухо» (Auricularia auricula-judae), що мають желатинозну, часто вушкоподібну форму плодових тіл.