Словник Української
1. (про захворювання) Пов’язаний з порушенням функціонування імунної системи, коли вона починає виробляти антитіла та імунні клітини, спрямовані проти власних здорових тканин і органів організму.
2. (про реакцію, процес) Який характеризується атакою імунної системи на структури власного організму.
1. У парапсихології — вміле викликання ілюзії руху нерухомого об’єкта (наприклад, світлової точки в темряві) за допомогою концентрації уваги та сили думки, що пояснюється особливостями сприйняття та міккрухами очей спостерігача.
2. У фантастиці та езотериці — гіпотетична психокінетична здатність людини впливати силою думки на власне тіло, наприклад, левітувати або змінювати його фізіологічні процеси.
Аутолізини — це специфічні ферменти (ендоглікозидази), що синтезуються бактеріальною клітиною та розщеплюють пептидоглікан її власної клітинної стінки, що призводить до автолізу (саморозчинення) клітини, особливо на завершальній стадії росту культури або за певних умов середовища.
Аутомікрофлора — сукупність мікроорганізмів (бактерій, грибків, вірусів), що постійно або тимчасово мешкають на шкірі та слизових оболонках здорової людини або тварини, не завдаючи їм шкоди за нормального стану імунної системи.
Аутомія — у давньогрецькій філософії (зокрема в стоїків): самозаконність, здатність розумної істоти керувати собою через власний розум і волю, внутрішня свобода та незалежність від зовнішніх впливів і пристрастей.
Аутомія — у політичному та правовому контексті: самоврядування, автономія, право на самоуправління певної територіальної одиниці або громади в рамках більшої держави.
1. (у математиці, зокрема в теорії груп, алгебрі та геометрії) Такий, що є ізоморфним відображенням об’єкта (наприклад, групи, кільця, графа) на самого себе; властивий такому відображенню.
2. (у мінералогії) Про кристали: такий, що має власну, властиву даному мінералу, чітко вираженну геометричну форму з гладкими гранями, що виникла вільним ростом у порожнині або середовищі, що не обмежував його розвитку.
1. Хірургічна операція, при якій для пересадки використовують власні тканини пацієнта, взяті з іншої ділянки його тіла.
2. У психології (застаріле) — адаптація до навколишнього середовища шляхом зміни власних психічних установок або поведінки, на відміну від спроб змінити саме середовище (алопластика).
1. (у психології) Пов’язаний з аутопсихікою, тобто спрямований на самопізнання, самоаналіз, усвідомлення власних психічних процесів, станів і переживань.
2. (у літературознавстві, про образ автора) Такий, що відображає внутрішній світ, самосвідомість, психологію та світогляд самого автора твору, його особисте переживання дійсності.
Аутопсихоз — рідкісний психічний стан, при якому людина втрачає відчуття власної особистості, ідентичності та психологічної цілісності, сприймаючи себе немов би ззовні, як сторонній об’єкт або як неіснуючу сутність.
1. Медичне дослідження тіла померлої людини шляхом розтину з метою встановлення причини смерті, характеру захворювання або перевірки діагнозу; патологоанатомічне дослідження, розтин.
2. У переносному значенні — детальний, всебічний аналіз причин невдачі, краху явища, процесу або установи (наприклад, аутопсія провального проекту).