1. Який стосується афонії, пов’язаний з нею; що характеризується втратою голосу.
2. У лінгвістиці: такий, що позбавлений дзвінкості, глухий (про звук мови).
-
афонія
1. Втрата голосу, неможливість утворювати голосові звуки через порушення функції голосових зв’язок, що викликається захворюваннями гортані, нервовим розладом, перенапруженням голосу або іншими причинами.
2. У переносному значенні — втрата можливості вільно висловлювати свої думки, замовчання, спричинене пригніченням або страхом.
-
афонович
1. Прізвище українського походження, утворене від імені Афон (Афанасій).
2. (іст.) Представник українського козацько-старшинського, а згодом дворянського роду Афоновичів, що походив з Чернігівщини та відіграв помітну роль в історії Лівобережної України XVII–XVIII століть.
3. (іст., церк.) Учень або послідовник духовних традицій, пов’язаних зі Святою Горою Афон, особливо в контексті українського релігійного життя.
-
афонський
1. Стосунковий до Афону (Святої Гори) — півострова в Греції, де розташований комплекс православних монастирів; пов’язаний з духовним життям та історією цього місця.
2. Стосунковий до Афонської гори (в Греції) як адміністративної одиниці або автономного монастирського регіону.
3. Переносно: характерний для суворого аскетизму, відлюдного чернечого життя або духовної спадщини, аналогічної традиціям афонських монастирів.
-
афорезис
Афорезис — лінгвістичний термін, що означає випадання початкового звука, скла або слова в мовленні, один із видів апокопи (наприклад, у розмовному “знаю” замість “не знаю”).
-
афразія
Афразія — втрата здатності до мовлення або розуміння мови внаслідок ураження певних ділянок кори головного мозку, що зберігає інтелектуальні здібності та рухову функцію мовних органів.
-
афреско
1. Техніка монументального живопису, при якій фарби наносяться на вологу, свіжу штукатурку, що дозволяє створити довговічний зразок стінного розпису, оскільки барвники впитуються в поверхню і закріплюються разом з нею при висиханні.
2. Твір живопису (стінний розпис, фреска), створений у такій техніці.
-
африка
1. Назва другого за величиною материка на Землі, розташованого переважно в східній півкулі, на південь від Середземного моря та Європи, між Атлантичним та Індійським океанами.
2. Частина світу, що включає однойменний материк та прилеглі острови.
3. (переносно) Країни та народи, що населяють цей материк; африканський континент як культурно-політичне ціле.
-
афінація
1. (у металургії) Остаточне очищення дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо) від домішок шляхом спеціальних хімічних або електролітичних процесів для отримання металу високої чистоти.
2. (переносно) Процес доведення чогось до високого ступеня чистоти, досконалості або завершеності.
-
афінітет
1. (у хімії) властивість атомів, іонів або молекул утворювати хімічні зв’язки; сила хімічної взаємодії, міра спорідненості речовин.
2. (у біології, медицині) здатність біологічних молекул (наприклад, антитіл, рецепторів) вибірково зв’язуватися з певними структурами чи речовинами; спорідненість.
3. (переносне значення) тяжіння, внутрішня близькість, схильність до чогось на основі спільності інтересів, поглядів або властивостей.