Словник Української
1. Пов’язаний з Ахолією (Ахолією) — селом у Львівській області України, що стосується його або походить із нього.
2. (Медицина) Пов’язаний з ахолією — патологічним станом, при якому в кишківник не надходить жовч із жовчного міхура, що призводить до порушення травлення та зміни кольору випорожнень.
ахолія — патологічний стан, при якому в дванадцятипалу кишку перестає надходити жовч із жовчного міхура та печінки, що порушує процеси травлення та всмоктування жирів.
Ахондроплазія — вроджена генетична хвороба, що характеризується порушенням росту кісток довжини (особливо плечових і стегнових) та інших частин скелета, що призводить до карликовості з відносно нормальними розмірами тулуба та укороченням кінцівок.
1. (медицина) Повна або часткова відсутність кольорового зору, кольорова сліпота; людина бачить навколишнє зображення лише у відтінках сірого кольору.
2. (оптика, фотографія) Властивість оптичної системи (наприклад, лінзи) зводити промені різного кольору (довжини хвилі) в одну точку, усуваючи хроматичну аберацію (кольорову похибку).
1. У фізиці та оптиці — процес усунення хроматичної аберації (кольорових спотворень) в оптичних системах, завдяки якому зображення стає чіткішим, без кольорових облямів.
2. У технологіях обробки зображень (наприклад, у фотографії, кінематографії, графічному дизайні) — процес перетворення кольорового зображення на монохромне (чорно-біле або однокольорове), тобто позбавлення його кольоровості.
3. У мистецтві та культурології — навмисне усунення або відмова від використання кольору в творі (живопису, кіно, візуальному мистецтві) з естетичних, концептуальних або технічних причин.
1. У фізиці та оптиці: позбавляти хроматичної аберації, усувати заломлення світла різної довжини хвилі під різними кутами, що призводить до появи кольорових облямівок у зображенні; створювати ахроматичну оптичну систему (наприклад, лінзу ахромат).
2. У технологіях обробки зображень (фотографія, поліграфія, комп’ютерна графіка): перетворювати кольорове зображення на монохромне (чорно-біле або однокольорове), позбавляючи його кольорової складової.
1. (у фізіології) такий, що передає нервові імпульси від периферійних рецепторів до центральної нервової системи; чутливий, центроспрямований.
2. (у медицині) такий, що стосується приносної (аферентної) частини кровоносних або лімфатичних судин.
Афібриногенемія — рідкісне захворювання крові, при якому в організмі повністю відсутній фібриноген (білок, що забезпечує згортання крові), що призводить до серйозних порушень гемостазу та спонтанних кровотеч.
Афібриногенемія — спадковий або набутий стан критичного дефіциту фібриногену в плазмі крові, що характеризується нездатністю утворювати стійкий тромб і виникає внаслідок мутацій у генах, що кодують синтез фібриногену, або важких уражень печінки.
Афідевіт — письмова заява, підписана та засвідчена нотаріусом або іншою уповноваженою особою, в якій особа під присягою підтверджує певні факти або обставини, що знаходяться у її віданні; застосовується переважно в англомовних правових системах замість свідчення в суді.
Афіксоїд — у лінгвістиці: морфема, яка займає проміжне положення між коренем і афіксом, має певне значення, але не може функціонувати як самостійна основа слова; частіше за все це перший компонент складних слів, що походить з класичних мов (наприклад, “авто-“, “теле-“, “псевдо-“).