Афросидерит — власна назва рідкісного мінералу, фосфату заліза та магнію з групи віваніту, хімічна формула (Fe2+,Mg)3(PO4)2·8H2O. Назва походить від грецьких слів, що вказують на його поширення в Африці та хімічну спорідненість із сидеритом.
-
ахей
1. Представник одного з основних давньогрецьких племен, що населяли Пелопоннес та південну частину материкової Греції в епоху античності, зокрема відомі своєю участю у Троянській війні.
2. Мешканець або уродженець історичної області Ахая на півночі Пелопоннесу.
3. У широкому значенні — давній грек, особливо періоду героїчного епосу (часто вживається у множині “ахейці”).
-
ахейлія
1. Вроджена відсутність однієї або обох губ, рідкісна аномалія розвитку, що належить до групи порушень формування обличчя.
-
ахейрія
1. Вроджена аномалія розвитку, що характеризується повною відсутністю однієї або обох кистей рук.
2. У психіатрії — рідкісний симптом порушення схеми тіла (частіше при істерії), коли людина відчуває відсутність руки або руки, хоча фізично вони присутні.
-
ахейрокінез
Ахейрокінез — у християнській іконографії та літургіці: спосіб благословення, при якому священнослужитель здійснює жест рукою (найчастіше двоперстне або іменословне складвання), не торкаючись при цьому особи чи предмета, що благословляється; благословення на відстані.
Ахейрокінез — у мистецтвознавстві: зображення фігури (переважно Христа або Богородиці) з характерним жестовий благословення або молитви, де рука піднята та зігнута в особливому положенні, що має символічне значення.
-
ахейський
1. Стосується до ахейців — давньогрецьких племен, що населяли Пелопоннес та центральну Грецію в період мікенської цивілізації (приблизно XVI–XI ст. до н. е.).
2. Пов’язаний з Ахеєю — історичною областю на півночі Пелопоннесу або однойменною сучасною периферією Греції.
3. У переносному значенні — загальнопоетичне позначення давньогрецького, античного (наприклад, “ахейські воїни”, “ахейські кораблі”).
-
ахелой
Ахелой — у давньогрецькій міфології: бог однойменної річки в Акарнанії, найстарший з трьох тисяч синів Океану і Тетії, який уособлював річкову течію; часто зображався у вигляді бика з людським обличчям або як чоловік з бичачою головою.
Ахелой — власна назва річки в західній Греції (сучасна назва — Аспропотамос), яка в давнину вважалася найбільшою річкою Греції та мала сакральне значення.
-
ахіла
Ахіла — власна назва персонажа з українського фольклору, зокрема вертепної драми, де він постає як комічний персонаж, часто слуга або провідник, що супроводжує одного з трьох царів-волхвів (Ірода, Мельхіора та Каспара).
Ахіла — власна назва персонажа в українській літературі, зокрема у п’єсі Лесі Українки “В катакомбах”, де він є одним з дійових осіб, молодим християнином.
-
ахілівна
1. У давньогрецькій міфології — дочка Ахілла, одного з головних героїв Іліади, та цариви амазонок Пентесілеї.
2. У переносному значенні — жінка або дівчина надзвичайної сили, мужності або майстерності в певній справі (за аналогією з її батьком, прославленим воїном).
-
ахілічний
1. (мед.) Пов’язаний з ахілією, що стосується відсутності виділення шлункового соку або панкреатичного соку.
2. (мед.) Який характеризується ахілією; такий, що не виділяє певних травних ферментів (про шлунок, підшлункову залозу).