• атріум

    Атріум — це центральний закритий двір у житлі давніх римлян, до якого виходила більшість кімнат. Він слугував основним місцем для сімейних зібрань. Тут розташовувався вівтар родинних божеств, а також у спеціальних скринях зберігалися воскові маски предків, які демонстрували родовід господаря. У пишних будинках атріум прикрашали мармуром, розписами на стінах, статуями в нішах та мозаїкою на підлозі. Спочатку в центрі було вогнище, пізніше замінене неглибоким басейном (імплювієм), куди через світловий отвір у даху (комплювій) потрапляла дощова вода.

    У ранньому та класичному середньовіччі атріумом також називали оточений галереями двір перед або біля християнського храму. Він призначався для урочистих виходів єпископа до натовпу віруючих під час великих релігійних свят.

    У сучасній архітектурі атріум — це багатосвітловий простір, який розвивається по вертикалі, з галереями на поверхах, що ведуть до приміщень різного функціоналу. Якщо такий простір має витягнуту горизонтальну форму і є багатосвітловим проходом, його іноді називають пасажем.

  • атропа

    За міфологічними уявленнями стародавніх греків, Атропа була однією з трьох сестер-мойр, її обов’язком було перерізати нитку життя людини, коли наставав її смертний час. Вона виконувала це, не зважаючи на вік, стать чи суспільне становище того, хто мав померти. У образотворчому мистецтві та легендах Атропу зображали як похилу жінку в темному одязі, з ножицями та клубками ниток у руках.

  • атропін

    Атропін — це токсична сполука, що її виділяють із таких рослин, як блекота та дурман. Її застосовують у медицині як засіб для знеболення. Дія ліків може бути різною: так, кофеїн і атропін прискорюють серцебиття, тоді як наперстянка його уповільнює.

  • атрофічний

    Прикметник, що описує властивості, пов’язані з атрофією.

    Стосується процесу атрофії або стану, викликаного нею.

  • атрофія

    1. У біології та медицині атрофія — це процес, що характеризується зменшенням об’єму та маси органів чи тканин, що супроводжується послабленням або пригніченням їх функцій. Наприклад, якщо вироблення шлункового соку довго знижене або повністю припиняється, це призводить до атрофії слизової оболонки шлунка (Курс патології, 1956, 287).

    2. У переносному значенні це поняття означає втрату чи значне ослаблення певної здатності, почуття або якості.

  • атрофований

    Атрофований, -а, -е. Дієприкметник минулого часу, утворений від дієслова «атрофуватися»; використовується також у ролі прикметника.

    У значенні прикметника: такий, що зазнав атрофії, зменшення або зникнення. Наприклад, у фізіології: після досягнення шістдесятирічного віку спостерігається зростання кількості нервових волокон, що атрофувалися (за даними «Фізіологічного журналу», том VII, випуск 1, 1961 р., сторінка 114).

  • атрофодермія

    Атрофодермія — це медичний термін, що позначає низку шкірних захворювань, основним ознакою яких є атрофія шкірних покривів.

  • атрофуватися

    Атрофуватися — дієслово, що вживається як доконаного, так і недоконаного виду. Перше значення: зазнавати процесу атрофії (у першому, прямому значенні цього терміна). Наприклад, лікар міг рекомендувати регулярні прогулянки, щоб запобігти атрофії м’язів ноги через малорухливість. Також, якщо пошкодити нерви, що живлять м’яз, він перестає функціонувати і згодом зазнає атрофії.

    У переносному сенсі це слово означає поступово зникати або втрачатися. Як приклад можна навести ситуацію, коли в людини ніби повністю притупляється відчуття часу.

  • атта

    Атта — це пшеничне борошно, яке в Індії виробляють методом грубого помелу.

    Це іменник жіночого роду, другого відмінювання (формати: АТТА 2, -и, ж.).

    Дивіться також статтю «атман» для додаткової інформації.

  • атталака

    Атталака — це багатоповерхова спостережна вежа, яка входила до оборонного комплексу давніх та середньовічних міст на території Індії та острова Цейлон. Іноді така споруда також слугувала контрфорсом, посилюючи міцність фортечної стіни.