Словник Української
1. Пов’язаний з альгамом (альгамою) — старовинною іспанською золотою монетою, що карбувалася з XIV століття; альгамовий.
2. Побудований, створений у стилі архітектурної споруди Альгамбра (палацово-фортечний комплекс маврів у Гранаді, Іспанія); альгамбрський.
Альгезія — підвищена чутливість до больових подразнень, біль, що виникає у відповідь на стимул, який зазвичай не спричинює больових відчуттів (наприклад, легкий дотик).
Альгібр — власна назва середньовічного замку в Іспанії, розташованого в Гранаді, який є видатним зразком мавританської архітектури та палацово-фортечним комплексом часів династії Насридів.
Альгібр — власна назва інших історичних фортифікаційних споруд або палаців, побудованих за часів мусульманського панування на Піренейському півострові (наприклад, Альгібр у Сільєсі).
1. (мед.) Пов’язаний зі значним зниженням або відсутністю потовиділення; стан, що характеризується сухістю шкіри та порушенням терморегуляції, часто при тяжких інфекційних захворюваннях, отруєннях або зневодненні.
2. (мед., у складі терміна) Стосовний до однієї з форм (альгідної) тяжкого перебігу деяких інфекційних хвороб, наприклад, алгідної форми правця, малярії, шигельозу, що супроводжується різким падінням температури тіла, зневодненням, пригніченням життєвих функцій.
Альгіліт — осадова гірська порода, що складається переважно з мікроскопічних залишків водоростей (альгій), зцементованих глинистим або кременистим матеріалом; різновид сапропеліту.
Альгінат — природний полісахарид, що міститься в бурих водоростях (найчастіше в ламинарії), солі альгінової кислоти, які утворюють в’язкі розчини та гелі; широко застосовується у харчовій промисловості (харчова добавка E400-E405) як загусник, стабілізатор і гелеутворювач, а також у медицині, фармацевтиці та косметології.
Альгінат — у стоматології та протезуванні: відбивна маса на основі солей альгінової кислоти, що використовується для зняття точних відбитків (зліпків) зубних рядів та ясен.
1. (геологія) Гірська порода вулканічного походження, що є різновидом базальту з характерною порфіровою структурою, в якій кристали плагіоклазу вкраплені в основну склоподібну масу.
2. (палеонтологія, розм.) Скорочена назва викопного головоногого молюска з ряду амонітів, що має характерну спірально згорнуту раковину; вживається переважно у множині — “альгіти”.
Альгодисменорея — це медичний термін, що означає патологічно болісне перебігання менструації, яке супроводжується загальним порушенням самопочуття (слабкістю, нудотою, головним болем, запамороченням тощо).
Альголог — фахівець з альгології, вчений, який вивчає водорості.
Альголог — лікар, який спеціалізується на діагностиці та лікуванні болю.
1. Стосунний до альгології — науки про водорості, що є розділом ботаніки.
2. Пов’язаний з вивченням, дослідженням або властивостями водоростей.