• альпіна

    1. Альпіна — спеціально облаштована ділянка в саду, парку або на присадибній території, що імітує гірський ландшафт (альпійську луку або скелі), де вирощують типові для Альп та інших гірських регіонів рослини (альпійські та субальпійські види). Синонім: альпінарій, альпійська гірка.

    2. Альпіна — рідкісна вживана назва для жіночої особи, пов’язаної з Альпами (наприклад, мешканки цього регіону).

  • альтераційний

    1. (у музиці) Пов’язаний з альтерацією, що стосується підвищення або зниження ступеня звукоряду на півтон або цілий тон за допомогою знаків альтерації (дієзів, бемолів, бекарів).

    2. (у медицині, біології) Пов’язаний з альтерацією (пошкодженням, зміною структури) клітин, тканин чи органів, що виникає внаслідок запалення, дистрофії чи інших патологічних процесів.

  • альтернанс

    1. У лінгвістиці: чергування звуків, морфем або інших мовних одиниць у межах однієї парадигми або споріднених форм, що є проявом мовної варіативності (наприклад, голос/голосу — чергування [с]/[з]).

    2. У віршознавстві: метрична схема, за якої у віршованому рядку чергуються різні види стоп (наприклад, ямб з хореєм) або довгі й короткі склади.

    3. У ботаніці (застаріле): розташування листя, гілок, пелюсток тощо на стеблі рослини по черзі, почергово.

  • альтернанса

    1. У літературознавстві — віршований розмір, заснований на чергуванні довгих і коротких складів, характерний для античної поезії та її наслідувань.

    2. У лінгвістиці — чергування звуків, морфем або інших одиниць у межах однієї морфеми або парадигми, що викликане певними фонетичними або граматичними умовами (наприклад, чергування приголосних к/ч, г/з у дієсловах: пеку — пече, можу — може).

  • альтернант

    1. У лінгвістиці — варіант морфеми, що з’являється в певних фонетичних умовах, на відміну від інших її варіантів (наприклад, звук [о] в українському кореневому морфемі *сон-/сн-* у словах “сон”, “сна”).

    2. У біології — організм, що знаходиться на стадії чергування поколінь (альтернації) у життєвому циклі, наприклад, гаметофит у рослин.

  • альтернанти

    1. У мовознавстві — різновиди (варіанти) однієї мовної одиниці (морфеми, фонеми, слова), що можуть заміняти одне одного в певних умовах або позиціях, не змінюючи загального значення; алофони, аломорфи.

    2. У біології (генетиці) — різні форми одного й того самого гена, що розташовані в однакових ділянках гомологічних хромосом і визначають альтернативні варіанти розвитку однієї й тієї самої ознаки (наприклад, генів, що відповідають за синій або карий колір очей).

  • альтернантний

    1. (у лінгвістиці) Такий, що стосується альтернації — чергування звуків, морфем або інших мовних одиниць у межах однієї морфеми або парадигми, що має фонологічну природу або є історичною пам’яткою (наприклад, чергування [к] — [ч] у словах «рука» — «ручка»).

    2. (у математиці, зокрема в теорії груп) Такий, що стосується знакозмінних (альтернуючих) груп — скінченних груп, що складаються з парних підстановок певної множини.

  • альтернаріозний

    1. (біол., мед.) Пов’язаний з альтернаріозом — грибковим захворюванням рослин, що викликається грибами роду Alternaria, характеризується появою темних плям на листі, стеблах та плодах.

    2. (мед.) Стосовний до рідкісного грибкового захворювання людини (фікомікозу), збудником якого є гриби роду Alternaria, що вражає шкіру та інші органи.

  • альтернат

    1. У дипломатичному протоколі — чергування представників держав або їх уповноважених при підписанні міжнародного договору, розміщенні підписів на документі, а також порядок розташування державних прапорів, місць делегацій тощо, що визначається зазвичай абеткою або жеребом.

    2. У міжнародному праві — примірник двостороннього або багатостороннього договору, що складається для кожної зі сторін, причому в примірнику, що належить даній державі, її назва, підписи її представників та печатка згадуються першими.

  • альтернативність

    1. Абстрактна властивість, яка полягає в наявності альтернативи, можливості вибору між двома або більше варіантами, шляхами, рішеннями або станами.

    2. У логіці та лінгвістиці: властивість зв’язку або відношення, що передбачає обов’язковий вибір одного з декількох членів, які не можуть існувати або бути істинними одночасно (наприклад, у виразі “або А, або Б”).

    3. У суспільних науках та політиці: концепція або принцип існування різних, часто протилежних, підходів, ідеологій, способів життя або політичних курсів, що конкурують між собою.