Словник Української
Апретувальний (від фр. apprêt — приготування, обробка) — стосовний до апретування, призначений для апретування (обробки) тканин або інших матеріалів з метою надання їм певних властивостей (щільності, гладкості, м’якості, блиску, жорсткості тощо).
Апретувальний — такий, що стосується заключної обробки, оздоблення, підготовки виробу до фінального вигляду (у текстильній, паперовій, шкіряній промисловості).
Апретування — власна назва технологічного процесу в гірничій справі, при якому руда або корисна копалина піддається попередній обробці (наприклад, дробленню, подрібненню, збагаченню) безпосередньо на місці її видобутку, зазвичай у підземних виробках.
Апретування — власна назва методу збагачення корисних копалин шляхом їхнього попереднього механічного або фізико-хімічного перетворення в шахті або розрізі з метою зменшення обсягів матеріалу, що підлягає транспортуванню на поверхню та подальшій переробці.
1. Тимчасова зупинка дихання, що може виникати під час сну (синдром обструктивного апное сну), або в інших станах, часто спричинена розслабленням м’язів гортані та перекриттям дихальних шляхів.
2. У медицині — будь-яка короткочасна зупинка зовнішнього дихання, наприклад, у новонароджених або при деяких неврологічних захворюваннях.
Апоастрон — у подвійних зоряних системах: точка на орбіті однієї зірок, найвіддаленіша від іншої зірки; апокастр.
Апобазидія — у мікології: тип базидії (спороносного органа) у деяких грибів, що має форму булави з розширеною верхівкою, де на стеригмах утворюються базидіоспори.
1. У давньогрецькій міфології — свято на честь Аполлона, що відзначалося в Афінах щорічно протягом семи днів у місяці таргеліоні (травень-червень).
2. У сучасній науковій термінології (історія, культурологія) — рідкісний термін для позначення цього конкретного давньогрецького свята або періоду його проведення.
Апогаметія — у ботаніці: тип розмноження деяких рослин, при якому зародок утворюється без запліднення з клітин заростка (гаметофіта).
1. (у ботаніці) що стосується апогамії — способу розмноження рослин, при якому зародок розвивається з клітин заростка або гаметофіта без запліднення.
2. (у біології загалом) що розмножується або розвивається без участі статевого процесу, без запліднення.
Апогамогонія — у ботаніці: форма апоміксису, при якій зародок утворюється без запліднення з незрілої статевої клітини (наприклад, з яйцеклітини або іншої клітини зародкового мішка).
1. (астрон.) Пов’язаний з апогеєм, що стосується найбільшої відстані між супутником і центральним тілом (найчастіше — Місяцем або штучним супутником від Землі).
2. (перен.) Який досяг найвищої точки розвитку, найбільшої сили, інтенсивності; піковий, кульмінаційний.