1. Страва східної кухні, що готується зі шматочків м’яса (зазвичай яловичини або баранини), тушкованих з овочами (цибулею, морквою, іноді картоплею) та гострими соусами або приправами (томатна паста, квас, часник, перець).

2. (у спеціалізованому контексті) Назва однієї з карткових ігор.

Азуле́жо (від порт. azulejo) — традиційна португальська та іспанська керамічна плитка, зазвичай квадратної форми, з глазурованою лицьовою поверхнею, розписана кольоровими орнаментами, геометричними візерунками або сюжетними зображеннями. Використовується для облицювання стін, підлог, стель, фасадів будівель та інтер’єрів.

Азуле́жо — також техніка виготовлення та художнє мистецтво створення таких керамічних плиток, що є важливою частиною архітектурної спадщини Португалії та Іспанії.

1. Органічна сполука, насичений вуглеводень з формулою C₁₀H₁₀, безбарвна рідина, що міститься у продуктах сухої перегонки кам’яного вугілля та деяких ефірних оліях.

2. Група ненасичених вуглеводнів, похідних від нафталіну, що мають інтенсивне синювато-фіолетове забарвлення; деякі з них, зокрема гвайазулен, мають протизапальні властивості та використовуються у фармацевтиці та косметології.

Азуленіл — хімічний радикал (залишок) або група, що походить від вуглеводню азулену шляхом відщеплення одного атома водню з одного з його ядер.

1. (мед.) Рідкісний психічний розлад, при якому людина відчуває сильний емоційний потяг, збудження або сексуальне задоволення від споглядання чи уявлення яскраво-синього кольору (азурового, лазурового).

2. (псих.) Специфічна форма хроматофілії (колорфілії), що характеризується фіксацією на синьому кольорі як об’єкті еротичного інтересу або джерелі інтенсивних позитивних емоцій.

1. У давньогрецькій міфології — бог підземного царства мертвих, володар царства душ померлих; також саме це царство (підземне, потойбічне).

2. У переносному значенні — смерть, загибель, небуття.

3. У переносному значенні — пекло, місце страждань, жахів або повної темряви.

1. Власна назва опери Джузеппе Верді (1871 рік), створеної на лібрето Антоніо Гісланцоні за сюжетом однойменної повісті Огюста Марієтта.

2. Власне жіноче ім’я, поширене в арабських та деяких африканських країнах, що може означати “відвідувачка”, “гостя” або “та, що повертається”.

3. У переносному значенні — символ трагічного кохання, вірності та самопожертви (за аналогією з головною героїнею опери).

1. У давньогрецькій міфології — підземне царство мертвих, а також його володар (Аїд, Гадес).

2. Переносно — темне, похмуре або загробне місце; пекло, прірва.