Словник Української
1. (у ботаніці) — такий, що має симетричну будову, зокрема про квітку, яку можна розділити вертикальною площиною, що проходить через її центр, лише на дві рівні та однакові половини (дзеркальне відображення); симетричний, правильний.
2. (у зоології, про тваринний організм або його частини) — такий, що має двосторонню (білатеральну) симетрію тіла, коли через нього можна провести лише одну площину симетрії, що ділить його на дві дзеркально симетричні половини.
1. (у генетиці) такий, що стосується азиготи або пов’язаний з нею; властивий азиготі.
2. (у біології) що не має пари, непарний (про органи, частини тіла).
1. Стосунний до аеростата, властивий аеростату; призначений для аеростата.
2. Який здійснюється за допомогою аеростата, пов’язаний із застосуванням аеростатів.
Аеросуміш — суміш газів, що становить атмосферу Землі або іншої планети; повітря.
Аеросуміш — технічна газоподібна суміш, що складається з двох або більше компонентів (наприклад, кисню та азоту, гелію та аргону тощо), яка використовується в промисловості, медицині або наукових дослідженнях.
Аеросуміш — дисперсна система, що складається з дрібних частинок рідини або твердого тіла, розподілених у газовому середовищі (наприклад, туман, дим).
Аеротаксація — це вид авіаційних послуг, що полягає в оренді легкого повітряного судна (вертольота або невеликого літака) для перевезення пасажирів за індивідуальним маршрутом і розкладом, за аналогією з наземним таксі.
Аеротаксація — це комерційна діяльність авіаційних компаній або приватних перевізників з надання послуг швидкого та гнучкого авіаперевезення на легких повітряних суднах.
Аеротаксис — рух організмів (найчастіше бактерій, дрібних комах, насіння рослин) або окремих клітин у напрямку до джерела кисню або, навпаки, від нього.
1. Спеціальний резервуар для очищення стічних вод шляхом їх аерації (насичення киснем), де органічні речовини окислюються за допомогою мікроорганізмів у присутності атмосферного кисню.
2. Технологічна ємність у системах біологічного очищення води, обладнана пристроями для примусової подачі повітря (аераторами) для інтенсифікації процесу окислення забруднень.
Лікувальне застосування свіжого повітря, що полягає у тривалому перебуванні на відкритому повітрі або у спеціально обладнаних приміщеннях з регульованим кліматом з метою оздоровлення та профілактики захворювань.
Розділ фізики, що вивчає термодинамічні властивості газів (переважно повітря) та процеси теплообміну в умовах їхнього руху, зокрема при високих швидкостях.
Аеротермометр — метеорологічний прилад для вимірювання температури повітря, що зазвичай складається з термометра, захищеного від впливу прямих сонячних променів та опадів спеціальною будівлею (метеорологічною будкою).