• аралкілування

    Аралкілування — власна назва історичного процесу масового засолення та осушення території навколо Аральського моря в Середній Азії, спричиненого інтенсивним відведенням води з річок Амудар’я та Сирдар’я для зрошення сільськогосподарських угідь, що призвело до катастрофічного скорочення площі моря та формування нової пустелі Аралкум.

    Аралкілування — у переносному значенні: символ масштабної екологічної катастрофи, спричиненої необґрунтованим втручанням людини в природні процеси, що призводить до незворотних змін у довкіллі.

  • арас

    1. (географія) Річка в Туреччині та Вірменії, ліва притока Кури, що протікає також по кордону Туреччини з Вірменією, Азербайджаном та Іраном; відома в античних джерелах як Аракс.

    2. (історична географія) Історична назва річки Волга в середній течії, що вживалася в деяких давніх джерелах.

  • аратський

    1. Стосовний до аратів, що стосується аратів — монгольських селян-скотарів, а також до їхнього життя, побуту, культури.

    2. Стосовний до Арату — власнеї назви (наприклад, зірки або іншого об’єкта), що походить від арабського слова «ар-рад» (землянець).

  • арауканський

    1. Стосовний до арауканців (мапуче) — індіанського народу в Чилі та Аргентині, що стосується їхньої мови, культури, історії чи території проживання.

    2. Стосовний до арауканської мови (мапудунгун) — мови народу мапуче, що належить до арауканської групи араванської мовної родини.

  • арафія

    Арафія — у мусульманській міфології: тонка стіна або огорожа, що відділяє рай від пекла; символічний кордон між світом живих і світом мертвих, а також місце, де перебувають душі тих, хто не заслужив ні раю, ні пекла.

    Арафія — у суфійській філософії та літературі: стан духовного пошуку, невизначеності або проміжного існування, подолавши який, людина може досягти вищого пізнання.

  • арахіден

    Арахіден — у давньогрецькій міфології: один з титанів, син Урана (Неба) та Геї (Землі), брат Кроноса, Океана, Гіперіона та інших.

    Арахіден — у хімії та біохімії: рідкісний термін для позначення ненасиченої жирної кислоти, похідної арахідонової кислоти, або іноді як синонім самої арахідонової кислоти (ейкозатетраєнової кислоти).

  • арахнідизм

    1. (зоологія) Стан, властивий арахнідам (павукоподібним), що характеризується наявністю чотирьох пар ходильних ніг, відсутністю вусиків та антен, а також поділом тіла на головогруди та черевце (у більшості видів).

    2. (палеонтологія, рідко) Припущення або концепція про походження певних груп тварин (наприклад, мечехвостів) від спільних з павукоподібними предків.

  • арахноз

    1. Загальна назва захворювань тварин, збудниками яких є павукоподібні (кліщі, павуки та інші представники класу Arachnida).

    2. У вузькому значенні — інвазійна хвороба бджіл, викликана паразитуванням у трахеях кліща виду Acarapis woodi.

  • арахноїдальний

    1. (в анатомії) що стосується павутинної оболонки головного або спинного мозку, розташований між твердою та м’якою мозковими оболонками.

    2. (в біології) що має вигляд або структуру, схожу на павутиння; павутиновий.

  • арахноїдендотеліома

    Арахноїдендотеліома (arachnoendothelioma) — рідкісна пухлина, що походить з клітин ендотелію (внутрішньої вистилки) лімфатичних судин і має характерну павутиноподібну (арахноїдну) структуру.