Аміноацетат — солі або естери амінооцтової кислоти (гліцину), що утворюються при заміні атома водню в її карбоксильній групі на метал або органічний залишок.

Аміноацидемія — патологічний стан, що характеризується підвищеним вмістом однієї або декількох амінокислот у крові, зумовлений порушенням їх метаболізму, зазвичай внаслідок спадкових дефектів ферментів.

Аміноацидурія — патологічний стан, при якому в сечі значно підвищена концентрація амінокислот, що є ознакою порушення їхнього обміну в організмі.

Аміноацидурія — спадкове або набуте захворювання, зумовлене дефектом ферментів або транспортних систем нирок, що призводить до надмірного виділення однієї або декількох амінокислот із сечею.

Аміноацилування — біохімічна реакція приєднання амінокислоти або її похідних (аміноацильної групи) до іншої молекули, зокрема до транспортної РНК (тРНК) під час синтезу білків, що каталізується ферментом аміноацил-тРНК-синтетазою.

1. Органічна сполука, ароматичний амін, що є похідним бензену, в якому один атом водню заміщений аміногрупою (-NH₂); синонім — анілін. Безбарвна рідина з характерним запахом, важлива сировина для виробництва барвників, лікарських засобів, пластмас.

Амінобензилування — хімічна реакція, внаслідок якої до молекули органічної сполуки вводиться амінобензильна група (-CH₂C₆H₄NH₂), що є похідною бензилу та містить аміногрупу.

Амінобензол — органічна сполука, найпростіший ароматичний амін, що має формулу C₆H₅NH₂; безбарвна рідина з характерним запахом, важлива сировина в промисловості для виробництва барвників, лікарських засобів та полімерів. Синонім: анілін.

Аміноборування — хімічний процес, реакція приєднання аміну (або аміногрупи) до сполуки бору, що призводить до утворення аміно-борного комплексу або похідної сполуки.

Аміноборування — метод синтезу в органічній хімії, при якому відбувається одночасне введення аміногрупи та бору в молекулу ненасиченої сполуки (наприклад, алкену або алкіну) за допомогою каталізатора.