Словник Української
1. (історичне) Неписьменна або малограмотна людина в Україні XVI–XVIII століть, яка замість власного підпису ставила на документі особливий знак — «арефу» (у вигляді хреста, круга, трикутника тощо).
2. (переносне, розмовне) Нерозумна, обмежена, неосвічена людина; простак, недоумкуватий чоловік.
1. Прізвище українського походження, утворене від імені Арефій (варіант церковного імені Арій або Арефа) за допомогою патронімічного суфікса -ович, що вказує на належність до роду, сина певної особи (“син Арефія”).
2. Історична особа — представник козацької старшини або шляхтич Війська Запорозького часів Гетьманщини, який носив це прізвище (наприклад, відомий полковник часів Руїни Іван Арефійович).
1. Прізвище українського літературознавця, критика та публіциста, професора, академіка НАН України Миколи Арефовича (Микола Арефович, 1937—2021).
2. У сучасному медійному та публічному дискурсі — прізвище українського письменника-фантаста, публіциста та блогера Олеся Арефовича (Олесь Арефович, нар. 1963).
1. (геол.) Пов’язаний з аризоїдами — гіпотетичними великими метеоритними кратерами на поверхні Землі, які мають характерну кільцеву структуру; властивий аризоїдам.
2. (астрон.) Стосовний аризоїдів — класу астероїдів, орбіти яких перетинають орбіту Марса, але не сягають орбіти Юпітера; властивий аризоїдам.
1. Стосовний до ариків (невеликих зрошувальних каналів у Середній Азії), пов’язаний з ними; призначений для них.
2. Стосовний до річки Арик (назва кількох річок, зокрема в Україні), розташований на її берегах, властивий їй.
1. (ботаніка) М’ясиста, часто яскраво забарвлена оболонка, що вкриває насіння деяких рослин (наприклад, мускатного горіха, тису, каліканту), утворюючись з насіннєвої ніжки або приквітків; принасінник.
2. (історичне) У Давній Греції та Середньовіччі — назва різних видів зброї (меча, списа), а також бойового коня.
Хімічна реакція, внаслідок якої відбувається введення арилалкільного замісника (тобто радикалу, що поєднує ароматичну та алкільну ланки) в молекулу органічної сполуки.
Ариламід — органічна сполука, похідна аміду, в якій один або кілька атомів водню заміщені на арильну групу (ароматичний радикал, наприклад, феніл C₆H₅-).
Ариламін — органічна сполука, похідна аміну, в якій один або кілька атомів водню заміщені на арильну (ароматичну) групу; важливий клас сполук у промисловій органічній хімії, що використовується як сировина для барвників, ліків та полімерів.
Ариламіногрупа — хімічна група, що складається з аміногрупи (–NH₂), приєднаної до ароматичного вуглеводневого радикалу (арилу), наприклад, фенільної (–C₆H₄–) групи; структурний фрагмент багатьох органічних сполук, зокрема барвників, лікарських засобів та амінокислот.