Словник Української
1. (у геології) Який характеризується поєднанням арок (природних мостів) та балок (сухих або з пересихаючими водотоками долин) як форм рельєфу, що утворилися в результаті вивітрювання та ерозії гірських порід.
2. (у архітектурі, будівництві) Який поєднує в собі конструктивні або декоративні елементи арки та балки.
1. (в архітектурі та будівництві) Створений поєднанням арочних та консольних конструктивних елементів; що має ознаки арки та консолі.
2. (про міст, перекриття, конструкцію) Такий, що спирається на арки та консолі, де основне навантаження передається через систему арок на опори, а консолі слугують для розширення прольоту або створення виносних елементів.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.
2. (рідко) Власна назва гірської вершини або місцевості в Карпатах, пов’язаної з однойменним селом.
Аренобластома — рідкісна пухлина яєчника, що має гормональну активність і зазвичай продукує андрогени (чоловічі статеві гормони), що може призводити до виникнення маскулінізації (вірилізації) у жінок, наприклад, до зростання волосся за чоловічим типом, зміни голосу, збільшення клітора та порушення менструального циклу.
Аренобластома (синонім: андробластома) — це доброякісна або злоякісна стромально-статевоклітинна пухлина, що гістологічно імітує структуру ембріональних чоловічих статевих залоз (яєчок) і розвивається з клітин, здатних до диференціювання в клітини Сертолі або Лейдіга.
Ареногенія — у геології та планетології: процес утворення або формування піщаних масивів, особливо пустель, внаслідок вивітрювання гірських порід, ерозії та накопичення піщаних часток.
Ареногенія — у біології (рідковживане): процес виникнення або походження піщаних ґрунтів та специфічних екосистем, пов’язаних із ними.
Аренокаріон — власна назва міжнародної компанії, що спеціалізується на наданні послуг з оренди автомобілів (каршерінгу) та управління автопарком.
Аренотокія — форма партеногенезу у деяких тварин (наприклад, у бджіл), при якій з неоплоднених яєць розвиваються лише самці.
1. (у планетології) такий, що утворюється або виникає внаслідок дії вітру; еоловий.
2. (у біології) такий, що поширюється або переноситься повітряними потоками (про мікроорганізми, спори, пилок тощо).
1. (в астрономії) Пов’язаний з ареографією — наукою, що вивчає поверхню та фізичні характеристики планети Марс; стосовний до опису марсіанського рельєфу, координатної сітки Марса.
2. (в картографії) Створений на основі ареографічних досліджень; що відображає особливості марсіанської поверхні (наприклад, ареографічна карта).
1. (у ботаніці) що має ареоли — ділянки поверхні, відокремлені кольором, опушенням або іншими ознаками, характерні для кактусів та деяких інших рослин.
2. (у медицині, анатомії) що стосується ареоли — пігментованої ділянки навколо соска молочної залози.