Словник Української
1. (істор.) Представниця аристархів — прибічників аристархівства, релігійно-політичної течії в Російській імперії XVIII століття, що виступала за обмеження церковного землеволодіння та підпорядкування церкви державі.
2. (рідко, перен.) Жінка або дівчина, що відрізняється надмірною, педантичною критичністю або схильна до прискіпливого осуду; жіночий відповідник до слова “аристарх” у значенні “суворий критик”.
1. Власна назва, що походить від імені Аристарх, утворена за допомогою патронімічного суфікса -ович; означає “син Аристарха”.
2. Рідкісне прізвище українського або східнослов’янського походження, утворене від канонічного імені Аристарх.
1. У давньогрецькій міфології — божество, що уособлювало корисні людям культурні рослини, покровитель землеробства, садівництва та тваринництва, син Аполлона та Кірени.
2. Історична особа — Аристей з Проконнеса (VII–VI ст. до н.е.), давньогрецький мандрівник і поет, автор втрачених праць «Арімаспея» та «Про природу».
1. Аристид — чоловіче ім’я давньогрецького походження, що означає “найкращий”, “найдостойніший”.
2. Аристид (бл. 530 — бл. 468 до н.е.) — афінський політик і полководець, один з “батьків-засновників” Афінської демократії, прозваний “Справедливим”. Відомий своєю чесністю та непримиренністю до корупції, був архонтом і стратегом під час греко-перських воєн, організовував Делоський союз.
3. Аристид (Аристид Фіванський) — давньогрецький художник IV століття до н.е., відомий своїми жанровими картинами та зображеннями битв.
Аристидівна — жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Аристид; відповідає на питання «чия дочка?» (напр., Марія Аристидівна — Марія, дочка Аристида).
1. Син Аристида (чоловіче ім’я), що вказує на походження від батька з цим ім’ям; патронімічне прізвище або по батькові.
2. Прізвище, що походить від імені Аристид, характерне для представників української, білоруської, польської та інших слов’янських культур.
1. В еволюційній біології — теорія, що припускає наявність у живих організмів внутрішньої, спрямованої сили прогресивної еволюції, яка обумовлює виникнення нових, більш досконалих форм; одна з концепцій ортогенезу.
2. У соціальних та політичних концепціях — процес формування або правління найкращої, найбільш обдарованої частини суспільства (аристократії у широкому розумінні).
1. (в історії науки) теорія спадковості, запропонована Ф. Гальтоном, яка стверджувала, що спадкові ознаки передаються виключно від предків, без впливу особистих характеристик батьків, і є основою “вищої спадковості” аристократичних родів.
2. (у евгеніці) напрям, що проголошував необхідність поліпшення людської породи шляхом схрещування представників “найкращих” сімей або рас для збереження та посилення “вищих” якостей.
1. Представник аристократії, дворянин; людина, що належить до вищого, привілейованого стану.
2. Людина з аристократичними, шляхетними манерами та витонченим смаком.
3. (У переносному значенні) Найкращий, видатний представник якоїсь групи, явища або професії (наприклад, “аристократик духу”).
1. Власна назва торгової марки побутової техніки (холодильників, пральних машин тощо), що вироблялася в СРСР на Липецькому заводі побутової техніки «Аристон».
2. Заст. (від грец. ἄριστον — найкраще) У Стародавній Греції — ранкова їжа, сніданок; також ранкова пора, ранок.