Словник Української
1. У біології та палеонтології — процес філогенетичного розвитку, що веде до підвищення рівня організації живих істот, їхньої прогресивної еволюції, удосконалення адаптацій та розширення можливостей існування в різноманітних середовищах.
2. У геології — ранній етап формування континентальної земної кори, що передував завершеному утворенню древніх платформ (кратонів).
1. (геол.) Пов’язаний з аркозом — грубозернистою гірською породою, що складається переважно з польового шпату та кварцу, різновидом пісковика.
2. (текст.) Виготовлений з аркозу або аркозової тканини (щільна бавовняна тканина саржевого переплетення).
1. (архіт.) Створений або виконаний за технологією компанії «Аркоконсоль» (Arcconsol), яка спеціалізується на проектуванні та будівництві сучасних архітектурних об’єктів з використанням складних геометричних форм, часто з застосуванням дерев’яних клеєних конструкцій (клеєного бруса).
2. (архіт.) Який стосується або характеризує стиль архітектурних робіт, виконаних за принципами «Аркоконсоль», — легкі, асиметричні, з виразистими консольними виносами та органічними формами, що інтегруються в природне середовище.
1. Який має форму арки, схожий на арку; вигнутий напівколом або сегментом кола.
2. У біології, анатомії: що має вигляд невеликої дуги, зігнутий у формі арки (наприклад, про аркоподібні кістки, ходи, структури).
1. Який має форму або структуру, що складається з арок та склепінь, характерний для архітектурних споруд, особливо в готичному стилі.
2. Утворений або прикрашений низкою арок і склепінь.
1. Північна полярна область Землі, що включає акваторію Північного Льодовитого океану з морями, островами та прилеглі частини материків Євразії та Північної Америки; північна полярна зона, обмежена Північним полярним колом (66°33′ пн. ш.).
2. (у біогеографії) Одна з фізико-географічних зон Землі, що характеризується суворим кліматом, багаторічною мерзлотою, тундровою та арктичною пустельною рослинністю.
1. (геол.) Пов’язаний з арктотретинським ярусом — стратиграфічним підрозділом середнього олігоцену в палеогеновій системі, що відповідає інтервалу близько 28-23 мільйонів років тому.
2. (палеонт.) Характерний для арктотретинського ярусу або що існував у цей геологічний період.
1. (у ботаніці) молоде листя, що тільки розпускається з бруньок, особливо у деревних рослин; також сукупність таких листочків на пагонах.
2. (переносно, рідко) про щось ніжне, молоде, що тільки розвивається, з’являється (наприклад, про покоління, ідеї).
1. Прикметник, що стосується технічного пристрою (машини, механізму) для автоматичного збирання, підбору та комплектування окремих аркушів паперу, друкованих листівок або подібних матеріалів у пачки або стоси.
2. У складі технічного терміна (наприклад, “аркушепідбиральна машина”) — призначений для послідовного підбирання аркушів зі стоси та формування з них заданих комплектів (блоків) у поліграфічному виробництві або пакувальних процесах.
1. Математична функція, обернена до тригонометричної функції (наприклад, арксинус, арккосинус, арктангенс), що визначає кут (дугу) за значенням його тригонометричної функції.