Аритмічність — це іменник жіночого роду, абстрактне поняття, що походить від прикметника «аритмічний».
-
арійка
арійка (музичне, зменшувальна форма до «арія»). У творі Миколи Левицького (том III, 1956, сторінка 224) персонаж Гануш, вимовляючи слова «Вечір чудовий. Хочеться погуляти, походити», насвистує або напівспіває якусь арійку. Для повної інформації див. статтю «арійці».
-
арійський
Прикметник, що стосується арійців. Як ілюстрація використання наведено цитату з твору Юрія Яновського: «Ім’я у неї, пам’ятаю, було якесь зовсім не арійське — Броня…» (1958, т. I, стор. 565).
-
арійці
АРІЙЦІ, -ів, мн. (однина: арієць, -йця, чол.; арійка, -и, жін.). 1. У західній етнографії та антропології XIX — початку XX століття — спочатку позначення народів, що розмовляють мовами індоіранської гілки (індійці, іранці), а згодом — усіх носіїв індоєвропейських мов.
2. У концепції нацистської расової ідеології — особи, яких зараховували до так званої «вищої» північноєвропейської раси. — *Я не можу бути спокійним, коли на площах палять [фашисти] книжки, коли за колючий дріт садовлять відомих учених тільки тому, що вони не арійці* (Рибак, Час.., 1960, 229).
АРІЄЦЬ, -йця, чол. Див. **арійці**.
АРІЙКА, -и, жін. 1. Див. **арійці**. 2. (муз.) Зменшливе від *арія*. — *Вечір чудовий. Хочеться погуляти, походити, — сказав Гануш, приспівуючи якусь арійку* (Н.-Лев., III, 1956, 224).
-
аріман
У давньоіранській релігії, започаткованій Зороастром, Аріман є верховним божеством зла. Він уособлює першоджерело пітьми, беззаконня та руйнівних явищ у природі, а всі інші демонічні істоти перебувають під його владою.
-
аріозо
Аріозо — це музичний термін (іменник, незмінний), що позначає невелику за розміром арію з наспівно-речитативним характером.
Як приклад використання: у опері «Різдвяна ніч» Микола Лисенко для розкриття персонажів переважно застосовував саме цю вільно побудовану музичну форму (за даними «Української класичної опери», 1957, стор. 180).
-
аріччьо
Цей термін позначає початковий начерк або попередній ескіз, який художник виконує безпосередньо на стіні чи полотні перед створенням фрески або іншого твору живопису.
-
арк
Це фортечна споруда, що домінувала над міською забудовою в період середньовіччя на території Ірану та Середньої Азії.
-
арка
1. Арка — це склепінчаста конструкція у формі дуги, якою перекривають отвір у стіні або з’єднують опори моста, сусідні будівлі тощо. Для ілюстрації: у тексті згадуються хати з високими стелями, виконаними як такі склепіння (арки), прикрашені зеленню. Також описується, як містова арка нависає над річкою на кранах. У переносному значенні порівнюють бездонне літнє небо з велетенською блакитно-золотистою аркою.
2. Арка — це також декоративна споруда, що має вигляд брами зі склепінчастим завершенням. Як приклад наводиться конструкція з тонких жердин, зверху якої був портрет Леніна, а знизу — зірка. Окремим різновидом є тріумфальна арка — декоративна споруда, що встановлюється на честь знаменної події, наприклад перемоги. У художній літературі описується, як такі арки з’являлися назустріч військовим полкам.
-
аркад
У міфах Стародавньої Греції – персонаж, народжений від верховного бога Зевса та німфи Каллісто. Він ледве не став вбивцею власної матері під час полювання, коли та, за волею богині Артеміди, мала вигляд ведмедиці.
Архітектурний елемент у вигляді низки арок, які підтримуються колонами чи стовпами; також відкрита галерея, утворена рядом таких арок. Внутрішній дворик, оточений спорудами з галереями, що мають аркові конструкції (Л. Укр., III, 1952, 346). Спочатку галереї часто будували з відкритими арковими проходами, які згодом замуровували (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 514).