Азоксибензол — органічна сполука, жовті кристали, похідне бензолу, в якому два фенільні ядра з’єднані через азоксигрупу -N(O)=N-; використовується в органічному синтезі.

Азоксигрупа — функціональна група в органічній хімії, що складається з двох атомів азоту та одного атома кисню, має будову -N⁺(=O)N⁻ або її ізомерну форму -N(O)=N-, і є ключовою структурою в азоксисполуках.

Азоксиліт — власна назва біологічно активної добавки, що являє собою модифікований вуглець (вуглецевий сорбент), отриманий шляхом термічної обробки деревини, зокрема листяних порід; назва походить від японського дослідження та виробника.

Азоксисполука — органічна сполука, що містить функціональну групу -N(O)=N-, де атом азоту з’єднаний з атомом кисню через координаційний зв’язок; є похідними діазену (азобензолу) та утворюються при окисненні гідразосполук.

Азоксодон — власна назва вимерлої тварини з ряду терапсид (звіроящерів), що існувала в пермському періоді; представник родини Venjukoviidae, знайдений у викопних відкладеннях на території сучасної Росії.

1. Хімічна сполука, п’ятичленний гетероцикл, що містить у циклі принаймні один атом азоту; клас органічних речовин, до якого належать, зокрема, імідазол, піразол, триазол.

2. (у складних назвах) Синтетичний фунгіцид або пестицид, що містить у своїй структурі азольний цикл (наприклад, триазол, імідазол).

Азометан — органічна сполука, найпростіший представник азосполук, має формулу CH₃-N=N-CH₃; безбарвний, отруйний газ, що застосовується в органічному синтезі.

Азометин — власна назва хімічної сполуки, що є похідним бензимідазолу, і використовується як антигельмінтний (протиглистовий) засіб у ветеринарії.