Азофарба — синтетична органічна барвна речовина, що містить в молекулі одну або кілька азогруп (-N=N-) як хромофор; широко застосовується для фарбування текстилю, шкіри, паперу, пластмас, у поліграфії та як харчовий барвник.

Азофенетол — синтетичний барвник, що належить до класу азобарвників, отриманий сполукою фенетолу з діазонієвими солями; застосовувався в текстильній промисловості для фарбування волокон.

Азофенін — синтетичний барвник червоного кольору, що належить до групи азобарвників; застосовувався в мікроскопії для бактеріологічного фарбування.

Азофенол — органічна сполука, що містить азогрупу (-N=N-), зв’язану з фенольними ядрами; використовується як барвник або проміжний продукт у синтезі азобарвників.

1. Хімічний термін, що позначає одну з ізомерних форм азосполук, у якій азогрупа (-N=N-) зв’язана з ароматичними ядрами в певному положенні, що визначає її колір та властивості; часто стосується барвників.

2. У технології барвників — конкретна, стабільна модифікація азобарвника, яка має певний відтінок та технологічні характеристики.

Айдойоманія — захоплення або надмірна прихильність до творчості та особистості грецької співачки Єлени Папарізу, що проявляється у колекціонуванні її аудіо- та відеоматеріалів, відвідуванні концертів та активній участі у фан-спільноті.

1. Діалогічна форма мовлення, характерна для української народної пісні, де один співак (зазвичай чоловік) вигукує “гей!” або “ой!”, а інший (зазвичай жінка) відповідає “ай!”; також — сама така пісня, побудована на чергуванні цих вигуків.

2. У лінгвістиці — одна з назв явища вокалізму, коли ненаголошені голосні [о], [е] вимовляються як [і] після м’яких приголосних (наприклад, [н’ісý] замість [несý]), що є характерною рисою північно-східних українських говорів.