Азотоген — хімічний елемент, атомний номер 7, легкий безбарвний газ без запаху, що становить основну частину повітря (майже 78% за об’ємом) і є життєво важливим компонентом білків та нуклеїнових кислот у всіх живих організмах; нітроген, N.

Азотоген (застаріле) — те саме, що азотобактер: рід бактерій, здатних фіксувати атмосферний азот і перетворювати його на сполуки, доступні для рослин.

Азотодобування — процес видобутку азоту з природних джерел (наприклад, з повітря) або його отримання з азотовмісних сполук для подальшого промислового використання.

Азотол — власна назва торгової марки (бренду) лікарського препарату, що містить як діючу речовину аміносаліцилову кислоту (ПАСК), яка застосовувалася для лікування туберкульозу.

Азотол — у технічній термінології: застаріла назва одного з продуктів переробки нафти або кам’яновугільної смоли, різновиду фенолу (крезолу), що використовувався як розчинник або сировина.

Азотолуол — органічна сполука, продукт нітрування толуолу, що є похідним бензолу з однією нітрогрупою (-NO₂) та однією метильною групою (-CH₃) у бензеновому кільці; сировина для синтезу барвників, вибухових речовин та інших хімічних продуктів.

Азотолуол — загальна назва для трьох ізомерних мононітротолуолів (орто-, мета- та пара-нітротолуолів), які відрізняються положенням нітрогрупи відносно метильної групи в молекулі.

Азотометр — прилад для визначення вмісту азоту в органічних сполуках за методом Дюма (об’ємним аналізом газів, що утворюються при спалюванні речовини).

Азотометрія — метод кількісного аналізу, що полягає у визначенні вмісту азоту або азотовмісних сполук (наприклад, білків) у речовині, зазвичай шляхом переведення азоту в молекулярну форму (N₂) та вимірювання його об’єму.

Азотометрія — розділ аналітичної хімії, що вивчає методи визначення азоту в різних органічних та неорганічних сполуках.