Словник Української
1. Анатомічний термін, що стосується зв’язку між акроміоном (кістковим виростом лопатки) та ключицею, або стосується суглоба, що їх з’єднує.
2. У медицині — що стосується акроміально-ключичного суглоба, його будови, функцій або патологічних станів (наприклад, артроз, вивих).
Акромікрія — вроджена аномалія розвитку, що характеризується непропорційно малими розмірами дистальних (кінцевих) частин тіла, зокрема кистей та стоп, при загалом нормальних або лише незначно зменшених розмірах проксимальних (ближчих до тулуба) відділів кінцівок.
Акроміон — кістковий виступ на лопатці, що є продовженням її остьового відростка та з’єднується з ключицею, утворюючи акроміально-ключичний суглоб.
Акромонограма — це спеціальний вид монограми, в якому початкові літери рядків вірша, прозового уривка або іншого тексту, читаючись вертикально зверху вниз, утворюють слово, словосполучення або ім’я автора чи адресата.
Акромонограма — це віршований твір або його фрагмент, де перші літери кожного рядка (іноді речення або строфи), об’єднані по вертикалі, складають осмислений текст, який часто розкриває або доповнює основну тему твору.
Акромоносилабіка — віршована форма, у якій кожен рядок складається з одного слова, що починається на ту саму літеру, що й попереднє слово, а закінчується на ту саму літеру, що й наступне слово, утворюючи ланцюгову зв’язку через алітерацію на початку та асонанс у кінці.
Акромоносилабіка — рідкісна форма експериментальної поезії, що поєднує принципи акровірша (де перші літери рядків утворюють слово або фразу) та монориму (вірш з єдиною римою на всіх рядках), з додатковою умовою однакової кількості складів у кожному рядку.
1. Місто в США, розташоване на північному сході штату Огайо, адміністративний центр округу Самміт; історично відомий як світовий центр виробництва гуми та резини.
2. (у спеціальній термінології) Скорочена форма, утворена з початкових частин (складів, букв) кількох слів, що функціонує як самостійне слово (наприклад, “загс” — запис актів громадянського стану); акронім.
1. Медичний термін, що позначає захворювання периферичних нервів кінцівок, яке проявляється болями, порушеннями чутливості, відчуттям оніміння, поколювання або послабленням м’язів у ділянці кистей та стоп.
2. У вузькому, клінічному значенні — форма неврозу, що характеризується нав’язливим страхом за свої кінцівки, патологічною зосередженістю на неприємних відчуттях у них (наприклад, відчуття холоду, болю, “мурашок”) без органічного ураження нервів.
1. (у астрономії) що стосується акронічного сходу або заходу небесного тіла, коли воно з’являється над горизонтом у момент заходу Сонця або, навпаки, заходить під час сходу Сонця.
2. (переносно, рідко) такий, що відбувається в сутінках, присмерках; пов’язаний із перехідним, межовим станом між двома явищами або добами.
Акроостеопатія — рідкісне захворювання кісток, що характеризується патологічним потовщенням та склерозом (здуттям) кісток дистальних (кінцевих) відділів кінцівок, зокрема пальців рук і ніг, а іноді й інших трубчастих кісток.
Акропатія — медичний термін, що позначає захворювання кінцівок (рук або ніг), зокрема їх дистальних відділів (кистей, стоп, пальців).
Акропатія — у літературі та мистецтві: художній прийом або тема, що зосереджена на зображенні кінцівок (наприклад, рук) як засобі вираження емоцій, стану персонажа або символічного значення.