Словник Української
1. У давньогрецькій міфології — дружина царя Адмета, яка добровільно погодилася померти за свого чоловіка, але була врятована Гераклом (або, за іншими версіями, повернута з царства мертвих Персефоною); символ самопожертви та подружньої вірності.
2. У літературі та мистецтві — персонаж, що походить з однойменної трагедії Єврипіда «Алкеста», уособлення жіночої відданості та любові, що сильніша за смерть.
1. (у хімії) Пов’язаний з алкідними смолами — синтетичними полімерами, що отримують взаємодією поліспиртів (наприклад, гліцерину) з поліосновними кислотами (наприклад, фталевою) і широко використовують у виробництві лаків, фарб, емалей.
2. (у техніці) Створений на основі алкідних смол або призначений для роботи з ними (про матеріал, покриття тощо).
Алкіламіносилан — органічна сполука, похідна силану, в якій один або кілька атомів водню заміщені алкільним радикалом та аміногрупою; використовується як модифікатор поверхонь, проміжна сполука в органічному синтезі та силан-зв’язувальний агент.
1. (хімія) Який стосується алкіларсенатів — солей або естерів алкіларсенових кислот, де органічний залишок представлений алкільною групою.
1. (хімія) Пов’язаний з алкіларсинами — похідними арсину, в яких атоми водню заміщені алкільними радикалами; властивий алкіларсинам.
Алкіларсоній-катіон — органічна сполука, катіон, утворений атомом п’ятивалентного миш’яку, до якого ковалентно приєднані одна алкільна група (органічний радикал) та три інші замісники, що несуть позитивний заряд на атомі миш’яку; загальна формула: [RAsR’R”R”’]⁺ (де R — алкіл, а R’, R”, R”’ — зазвичай алкільні арильні групи).
1. Продукт алкілування — високооктанова нафтохімічна суміш вуглеводнів, що отримується внаслідок хімічної реакції з’єднання ізоалканів з олефінами, застосовується як цінна добавка до палив для двигунів внутрішнього згоряння.
2. Органічна сполука, що утворюється в результаті реакції алкілування, тобто введення алкільного замісника до молекули іншої органічної сполуки.
Алкілатор — хімічний реактор або технологічна установка, призначена для проведення процесу алкілування, тобто введення алкільного залишку в молекулу органічної сполуки.
Алкілатор — технологічна одиниця (апарат) на нафтопереробних заводах для отримання високооктанових компонентів автомобільних бензинів шляхом алкілування ізоалканів олефінами.
Алкілатор — застаріла назва алкілюючого агенту, хімічної речовини, здатної передавати алкільну групу іншій молекулі (наприклад, диметилсульфат, діазометан).
Алкілбензин — високооктановий компонент авіаційних та автомобільних бензинів, що отримується в процесі алкілування (хімічної реакції з’єднання ізоалканів з олефінами) із застосуванням як каталізаторів сірчаної або плавикової кислоти; характеризується високою детонаційною стійкістю та антикорозійними властивостями.
Алкілбензол — органічна сполука, похідна бензолу, в якій один або кілька атомів водню бензольного кільця заміщені на алкільні радикали (наприклад, метил, етил, пропіл).