Словник Української
1. (техн.) Такий, що амортизує (зменшує силу ударів, поштовхів, коливань); призначений для пом’якшення ударів, вібрації.
2. (фін., екон.) Такий, що стосується амортизації (поступового перенесення вартості засобів виробництва на собівартість продукції); призначений для відшкодування зносу основних фондів.
1. (техн.) Процес зменшення або поглинання механічних коливань, поштовхів та вібрації в машинах, механізмах, транспортних засобах за допомогою спеціальних пристроїв (амортизаторів, буферів, пружин тощо) для захисту конструкції та підвищення комфорту.
2. (фін., бухг.) Поступове перенесення вартості основних засобів (машин, обладнання, будівель) на собівартість продукції, що виробляється з їх використанням, тобто процес їх зносу в грошовому вираженні; синонім до терміна “амортизація”.
1. (у фізиці, хімії, матеріалознавстві) Процес навмисного або природного перетворення кристалічної речовини на аморфний (некристалічний) стан, що характеризується відсутністю далекого порядку в розташуванні атомів або молекул.
2. (у геології) Процес руйнування кристалічної структури мінералів під впливом радіоактивного випромінювання або інших факторів, що призводить до утворення метаміктних мінералів.
3. (переносно, у соціології, культурології) Процес втрати чіткої структури, форми або визначеності в соціальних інститутах, культурних явищах або колективній свідомості.
1. У математиці, зокрема в теорії категорій — морфізм, який не має зворотного, тобто не є ізоморфізмом.
2. У хімії та фізиці — стан речовини, за якого вона не має впорядкованої кристалічної структури; властивість аморфних тіл.
1. Надавати аморфної форми, перетворювати кристалічну структуру речовини на некристалічну, безформну.
2. У переносному значенні: позбавляти чіткості, виразності, конкретності; робити розмитим, невиразним (про ідеї, поняття тощо).
1. (у фізиці, хімії) Набувати аморфного стану; втрачати кристалічну структуру.
2. (переносно) Втрачати чіткість форм, меж або внутрішню організацію; ставати безформним, невиразним.
1. Вищий ступінь порівняння від прикметника “аморфний” (1-ше значення): такий, що має менш виражену внутрішню структуру, менш упорядкований; більш безформний.
2. Вищий ступінь порівняння від прикметника “аморфний” (2-ге значення): такий, що виявляє меншу визначеність, чіткість характеру, меншу цілеспрямованість; більш безвольний, пасивний.
1. (у геології) що стосується аміктиту — глинистої гірської породи, яка утворилася в умовах холодного клімату з дрібнозернистих відкладень на дні прісних водойм, часто містить лінзи та прошарки льоду.
2. (у палеокліматології) що характеризує або належить до довготривало мерзлої (крижаної) водойми, яка не тане протягом усього року.
1. (хімія) Застаріла назва пентану — насиченого вуглеводню з п’ятьма атомами карбону в молекулі (C₅H₁₂), що є складовою частиною бензину.
2. (хімія) Загальна назва радикалу (залишку) пентану (C₅H₁₁–), що входить до складу складніших органічних сполук, наприклад, амілового спирту.
Аміламін — власна назва лікарського засобу, що є комбінацією амінофталугідразіду та метамізолу натрію, який застосовується як знеболювальний та протизапальний препарат.