Похідне прізвище, утворене від особового імені Артур, що вказує на належність до роду (син Артура).

Патронімічне прізвище, яке використовується як друга складова повного імені людини (наприклад, у поєднанні з ім’ям та прізвищем) для позначення по батькові: син Артура.

1. Навчальний заклад або організація, що спеціалізується на викладанні різних видів образотворчого, декоративно-прикладного або сучасного мистецтва, дизайну, часто з акцентом на практичну підготовку та розвиток творчих здібностей.

2. Творча спільнота або напрям у мистецтві, об’єднаний спільними художніми принципами, методами або естетичною програмою, що формується навколо певного майстра, інституції чи в конкретний історичний період.

1. Організм, що належить до найдавніших форм життя на Землі, представник домену (надцарства) Археї (Archaea), який відрізняється від бактерій та еукаріотів будовою клітинної мембрани, рибосом та іншими молекулярно-біологічними ознаками; часто мешкає в екстремальних умовах (наприклад, у гарячих джерелах, сольових озерах).

2. (У палеонтології) Викопний організм, рештки якого збереглися з найдавніших геологічних епох.

1. Архелай — власна назва, ім’я кількох історичних діячів елліністичного та римського періодів, зокрема царя Македонії (413–399 рр. до н.е.), сина царя Пердікки II, а також сина царя Ірода I Великого, етнарха Юдеї.

2. Архелай — власна назва, ім’я давньогрецького філософа V ст. до н.е., учень Анаксагора, вчитель Сократа.

3. Архелай — власна назва, ім’я давньогрецького воєначальника (стратега) часів Мітрідатових воєн, який командував понтійськими військами у битвах з римлянами.

1. (у ботаніці) первинна паренхіма, що виникає з клітин зародка рослини та є основою для формування первинних тканин.

2. (у зоології) примітивна, слабко диференційована тканина у низькоорганізованих тварин (наприклад, у губок), що виконує основні життєві функції.

Аруд — власна назва давньої мідної копальні на Кіпрі, яка була відома в античні часи.

Аруд — власна назва селища в Лівані, розташованого в провінції Набатія.

1. (у віршознавстві) Система віршування в класичній арабсьій, перській, тюркській та деяких інших поезіях, заснована на чергуванні довгих і коротких складів за чітко визначеними метричними схемами (вазнами).

2. (у літературознавстві) Наука про закони та правила цієї метричної системи, один з розділів класичної поетики.

Мінерал класу силікатів, різновид піроксену, що складається переважно з літію, натрію та заліза; названий на честь шведського хіміка Ю. А. Арфведсона.