Словник Української
Архіміцети — це архаїчна назва класу найпростіших грибів (Archeomycetes), до якого раніше відносили примітивні форми, що не утворюють спороносних органів (спорангіїв), наприклад, дріжджові гриби.
У сучасній науковій термінології ця назва вважається застарілою і не вживається в актуальних системах класифікації грибів.
1. (заст.) Високопоставлений чернець, настоятель монастиря в православній церкві; архімандрит.
2. (перен., рідк.) Духовний наставник, учитель; також людина, що кориться суворим аскетичним правилам.
1. Власна назва: що стосується архітектора та інженера Віктора Архімнича (нар. 1971), чия творчість пов’язана з сучасним українським архітектурним середовищем, зокрема з відродженням та розвитком архітектурної освіти, практики та громадського обговорення.
2. Власна назва: що стосується архітектурного бюро або творчого методу, заснованого Віктором Архімничем або асоційованого з його діяльністю (наприклад, “архімницький підхід”, “архімницька школа”).
1. (від власного імені Архім) Виконувати обов’язки, бути на посаді архімандрита (настоятеля православного чоловічого монастиря).
2. (переносно, рідко) Поводитися владно, начальницьки, намагатися керувати або вказувати іншим, наслідуючи манеру поведінки, що асоціюється з високим церковним чином.
1. (рідк.) Поводитися як архімандрит, наслідувати поведінку або манеру висловлювання, властиву архімандриту.
2. (перен., ірон.) Діяти надмірно урочисто, пишно, з підвищеною важливістю; важчати, чванитися.
1. Пов’язаний з архітектурними та технічними аспектами проектування, будівництва або експлуатації будівель, споруд і комплексів, що поєднує художньо-естетичні та інженерно-конструктивні вимоги.
2. Стосунний до сукупності документації, що визначає архітектурні, конструктивні, об’ємно-планувальні та інженерно-технічні рішення об’єкта (наприклад, архітектурно-технічна документація).
1. Наукова дисципліна, що вивчає архітектуру як мистецтво, її історію, теорію, стилі, методи проектування та будівництва, а також творчість видатних архітекторів.
2. Сукупність знань про архітектуру, її закономірності, розвиток і сучасний стан.
1. В архітектурі: система пропорційних співвідношень несучої частини (стовпів, колон) та несеної частини (антаблемента) в ордерній архітектурі, що визначає гармонійну побудову всієї конструкції.
2. У переносному значенні: основа, фундаментальний принцип або структура чого-небудь.
1. Стосовний до архітраву, що стосується архітраву; властивий архітраву.
2. Який має архітрав, побудований на принципі архітравної конструкції (про архітектурну споруду або стиль).
1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “арка”, що означає невелику арку, низьку склепінчасту споруду або прохід під нею.
2. Рідкісна назва невеликої річки, струмка, що протікає в гірській місцевості, часто у вузькій долині, схожій на арку.
3. (У спеціальній термінології) Назва одного з гірських перевалів або вузького проходу в Карпатах.