1. (в анатомії) що стосується передньої стінки черевної порожнини або розташований на ній; передній.
2. (в медицині) що стосується передньої частини органу або поверхні тіла; передній.
-
антерозоїд
Рухлива статева клітина (гамета) чоловічого типу у деяких водоростей, грибів та мохоподібних рослин, що утворюється в антеридіях і бере участь у заплідненні.
-
антеролатеральний
1. (в анатомії) Розташований спереду та збоку від осьової лінії тіла або його частини; що стосується передньої та бічної поверхні органу.
-
антерос
1. У давньогрецькій міфології — божество, що уособлювало взаємну або відплатну любов, син Афродіти та Ареса (за однією з версій), брат Ероса; часто зображувався з крилами та факелом, яким карав тих, хто не відповідає на любов.
2. У психології (за концепцією З. Фройда) — протилежна до Ероса сила, що символізує прагнення до смерті, руйнування та агресивний потяг.
-
антерот
Антерот — у давньогрецькій міфології: божество, яке протидіє коханню або відвертає від нього, протилежність Ероту (Амуру).
Антерот — у психології та літературі: символ почуття, що є протилежністю коханню, наприклад, ненависть, байдужість або помста за невзаємне кохання.
-
антианемічний
1. Призначений для лікування або профілактики анемії (малокрів’я), що сприяє підвищенню рівня гемоглобіну та кількості еритроцитів у крові.
2. Такий, що має властивості протидіяти розвитку анемії або усувати її симптоми.
-
антианод
1. (фізика, електроніка) Електрод у вакуумному приладі (наприклад, електронній лампі), на який падає основний потік електронів після їхнього прискорення; катод, що виконує функцію анода для вторинних електронів.
2. (фізика, електроніка) Додатковий анод у деяких типах електронних ламп, призначений для збору вторинних електронів, що вибиваються з основного анода.
-
антиантитіло
1. Білкова молекула імуноглобуліну, що специфічно зв’язується з активним ділянками (антигенрозпізнавальними ділянками) інших антитіл, виступаючи таким чином як антитіло проти антитіла.
2. У клітинній біології та імунології — антитіло, епітопом для якого служить ділянка молекули іншого антитіла; використовується як інструмент у дослідженнях імунної системи та в імунометоді аналізу.
-
антиапекс
1. У астрономії — точка на небесній сфері, протилежна апексу (точці, в напрямку якої рухається Сонце разом із сонячною системою); напрямок, протилежний до вектора просторової швидкості об’єкта.
2. У геології — найнижча точка або зона найбільшого опускання в структурі земної кори (наприклад, у синклінальній складці), протилежна апексу (найвищій точці).
-
антиаргумент
1. У логіці та риториці — твердження, яке спрямоване на спростування або послаблення іншого аргументу, часто шляхом вказівки на його недоліки, протиріччя або необґрунтованість.
2. У філософії та теорії аргументації — контраргумент, що використовується в дискусії для протидії висунутому тезису або обґрунтуванню.