1. Лікарські препарати, що застосовуються для лікування депресії, знижуючи її прояви та покращуючи настрій, емоційний стан і психічну активність.

2. (У ширшому сенсі) Група психотропних речовин, спрямованих на корекцію роботи нейромедіаторних систем мозку (зокрема серотоніну, норадреналіну, дофаміну), що використовуються також для лікування тривожних розладів, обсесивно-компульсивного розладу, хронічного болю та інших захворювань.

1. Метод лікування, заснований на впливі на генетичний апарат клітин організму для корекції порушень, спричинених дефектними генами, з метою лікування спадкових чи онкологічних захворювань.

2. Розділ генотерапії, що спеціалізується на розробці та застосуванні методів, спрямованих саме на інгібування (пригнічення) активності шкідливих або мутантних генів, а не на їх заміну.

1. Персонаж художнього твору (літературного, кінематографічного, драматичного тощо), який поєднує в собі риси як героя (часто будучи центральним дійовою особою), так і негативного персонажа, позбавлений класичних рис ідеального героя — благородства, моральної бездоганності, сміливості, але при цьому викликає у глядача чи читача симпатію, розуміння або співпереживання.

2. У ширшому, переносному значенні — реальна особа або персонаж, який, будучи ключовою фігурою в певних подіях або процесах, демонструє сумнівні моральні якості, аморальні вчинки або загальну негероїчну поведінку, що суперечить очікуваному ідеалу.

Антигіалуронідаза — специфічний антифермент (антиензим), інгібітор, який блокує або знижує активність ферменту гіалуронідази, що розщеплює гіалуронову кислоту — основний структурний компонент сполучної тканини.

1. (біохімія, фізіологія рослин) Речовина, що пригнічує синтез або дію гіберелінів — рослинних гормонів, які регулюють ріст і розвиток рослин; може використовуватися для контролю надмірного витягування пагонів.

2. (сільське господарство, хімія) Хімічний засіб (регулятор росту), основна дія якого спрямована на блокування біосинтезу гіберелінів у рослинах, що призводить до стримування вегетативного росту, укріплення стебла та покращення стійкості.

1. У літературознавстві та риториці — стилістичний прийом або художній принцип, протилежний гіперболі, що полягає в навмисному применшенні, послабленні або приниженні характеристик предмета, явища чи дії з метою створення певного емоційного чи комічного ефекту; літота.

2. У філософії та методології науки — принцип або підхід, що заперечує надмірне узагальнення, перебільшення значення окремих фактів чи тенденцій і вимагає обережності у формулюванні глобальних висновків.

1. (фізика елементарних частинок) Античастинка до гіперона, що має ту саму масу, спін та час життя, що й відповідний гіперон, але протилежні знаки електричного заряду, баріонного числа та інших квантових чисел.

1. Наукова концепція в геології та палеогеографії, що заперечує або значно обмежує роль материкових зледенінь (гляціалів) в історії Землі, пояснюючи формування рельєфу та відкладень, які традиційно вважаються льодовиковими, дією інших факторів (моря, потоки, тектоніка).

2. Сукупність теорій і поглядів прихильників цієї концепції, спрямованих проти панівної в XIX–XX ст. теорії материкового зледеніння (гляціалізму).