1. Арка — це склепінчаста конструкція у формі дуги, якою перекривають отвір у стіні або з’єднують опори моста, сусідні будівлі тощо. Для ілюстрації: у тексті згадуються хати з високими стелями, виконаними як такі склепіння (арки), прикрашені зеленню. Також описується, як містова арка нависає над річкою на кранах. У переносному значенні порівнюють бездонне літнє небо з велетенською блакитно-золотистою аркою.

2. Арка — це також декоративна споруда, що має вигляд брами зі склепінчастим завершенням. Як приклад наводиться конструкція з тонких жердин, зверху якої був портрет Леніна, а знизу — зірка. Окремим різновидом є тріумфальна арка — декоративна споруда, що встановлюється на честь знаменної події, наприклад перемоги. У художній літературі описується, як такі арки з’являлися назустріч військовим полкам.

У міфах Стародавньої Греції – персонаж, народжений від верховного бога Зевса та німфи Каллісто. Він ледве не став вбивцею власної матері під час полювання, коли та, за волею богині Артеміди, мала вигляд ведмедиці.

Архітектурний елемент у вигляді низки арок, які підтримуються колонами чи стовпами; також відкрита галерея, утворена рядом таких арок. Внутрішній дворик, оточений спорудами з галереями, що мають аркові конструкції (Л. Укр., III, 1952, 346). Спочатку галереї часто будували з відкритими арковими проходами, які згодом замуровували (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 514).

Аркада — це низка арок, які опираються на колони або стовпи, а також галерея, утворена такими арками.

Центральний (осередній) дворик, оточений будівлею з галереєю, що утворена аркадами (Л. Укр., III, 1952, 346).

Спочатку такі галереї мали відкриті аркади, які згодом були закладені (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 514).

Аркад — у давньогрецькій міфології син верховного бога Зевса та німфи Каллісто. Він намагався вбити на полюванні власну матір, яку богиня Артеміда перетворила на ведмедицю.

Медичний термін, що означає відхилення від нормального ритму роботи серця. У разі хвороб серця та судин часто спостерігаються аномалії ритму скорочень м’яза серця, саме такі стани й іменують аритміями (Заг. догляд за хворими, 1957, 80).

АРИФМЕТИКА, -и, ж. 1. Галузь математичної науки, присвячена вивченню основних властивостей чисел та операцій, що над ними виконуються. Наведені приклади вживання: “То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику?” (цитата з твору М. Н. Левченка, 1956); “Зінаїда Федорівна викликала його відповідати урок з арифметики” (цитата з твору В. Донченка, 1957).

2. У розмовній мові, інколи з іронією, — обчислення, підрахунок. Як ілюстрація: мовець розповідає, що працює з колегами двадцять років, а до нього вчителька Ганна Антонівна навчала дітей ще двадцять. “Арифметика чимала — сорок років, як однісінький день” (цитата з твору Ю. Яновського, 1958).

Арифмограф — це пристрій для лічби, який механічно виконує арифметичні операції, а їхні підсумки фіксуються на спеціальній стрічці в автоматичному режимі.