Словник Української Мови
1. (У медицині) Який стосується атаксії — порушення координації рухів, що виникає при ураженні нервової системи.
2. (У геології) Про структуру гірських порід: такий, що утворений безладно розташованими кристалами або зернами мінералів, які не мають чіткої орієнтації.
1. Дія за значенням дієслова “атакувати”; напад, наступальні бойові дії проти противника з метою його розгрому.
2. Різка, агресивна критика когось або чогось; виступ із закидами, нападки.
3. У спорті — активні наступальні дії, спрямовані на отримання переваги або забиття голу (м’яча, шайби тощо).
4. У комп’ютерній безпеці — спроба несанкціонованого доступу, порушення роботи або виведення з ладу інформаційної системи, мережі чи пристрою.
1. Зазнавати нападу, нападуватися, бути атакованим (про військові об’єкти, позиції, території).
2. Піддаватися різкій критиці, осуджуватися, бути об’єктом нападу (в полеміці, дискусії).
3. Зазнавати інтенсивного впливу чогось негативного (наприклад, хвороби, мікробів, шкідників).
1. У давньогрецькій міфології — персоніфікація засліплення, божевілля, безрозсудної пристрасті, що веде до безглуздих вчинків і згубних наслідків; богиня помилки, обману та погибелі, донька Зевса (або Ериди).
2. У переносному значенні — стан морального чи розумового затьмарення, осліплення пристрастю, що призводить до фатальних помилок і лиха.
1. (у геології) такий, що не пов’язаний із тектонічними процесами або рухами земної кори; що має нетектонічне походження.
2. (у геології) такий, що не має чіткої внутрішньої будови або закономірного розташування складових частин (про гірські породи, рудні тіла тощо).
1. У Стародавньому Римі — головний режисер, постановник і керівник театральної трупи (лат. Atellanae), який часто виконував і головні ролі в особливому жанрі народної комедії-фарсу, що походить з міста Ателла.
2. Жанр давньоримської народної комедії (ателлана), для якого характерні короткі імпровізовані сценки з постійними масками-персонажами, сатиричний зміст і часто непристойний гумор.
1. (мед.) Пов’язаний з ателектазом, що стосується ателектазу; властивий ателектазу.
2. (мед.) Який знаходиться в стані ателектазу; що є ателектазом.
Ателестит — власна назва мінералу, водного арсенату свинцю з хімічною формулою Pb₃(AsO₄)₂·2H₂O, який кристалізується в моноклінній системі та утворює призматичні кристали або зернисті агрегати різних відтінків жовтого кольору.
1. (в античній Греції) майстерня художника, скульптора або архітектора, де він працював і навчав учнів.
2. (у сучасному вжитку) художня студія, майстерня, особливо живописця або скульптора.
3. (переносно) творче середовище, школа, коло митців, об’єднаних спільними поглядами або навколо одного майстра.
Ателодонтія — рід викопних ссавців родини диноцератів, що існував у пізньому еоцені на території сучасної Північної Америки.