Словник Української Мови
1. Метод кількісного хімічного аналізу, заснований на вимірюванні об’єму розчину солі срібла (азотнокислого срібла), витраченого на осадження галогенідів або інших аніонів, що утворюють з іонами срібла малорозчинні сполуки.
2. Розділ аналітичної хімії, що вивчає методи титрування, в яких як реагент використовуються розчини солей срібла, зокрема для визначення галогенів, ціанідів, роданидів та інших речовин.
1. Мінерал класу сульфідів, різновид піриту, що містить значну домішку срібла; срібний колчедан.
1. Аргенторат — назва давнього кельтського поселення на території сучасної Франції, на місці якого виникло місто Страсбург.
2. Аргенторат — у давнину: назва річки Іль (фр. Ill), притоки Рейну, на берегах якої розташовувалося однойменне поселення.
1. (фотогр.) Стосується аргентотипії — раннього фотографічного процесу, при якому світлочутливий шар на основі солей срібла наносився безпосередньо на папір.
2. (мист.) Виконаний або одержаний за допомогою аргентотипії; властивий аргентотипії.
Аргентоярозит — мінерал класу сульфатів, рідкісна срібловмісна різновидність ярозитів, хімічна формула: KAg3Fe3+3(SO4)2(OH)6.
1. Хімічний елемент з атомним номером 47, срібло (від латинської назви Argentum); термін, що вживається переважно в науковому, особливо латинському, контексті для позначення цього металу.
2. У геральдиці — один з двох металів (поряд із золотом — аурумом), який у блазонуванні (описі гербів) позначає срібний (білий) колір або срібну фарбу на гербі.
1. Пов’язаний з використанням іонів арґону, стосовний до них; заснований на дії іонізованого арґону.
2. У техніці та технології: такий, що працює на основі арґону та його іонів, призначений для обробки поверхонь (наприклад, лазерного матеріалів) за допомогою іонізованого арґону.
1. Пов’язаний з електричним дуговим розрядом, що горіє в атмосфері інертного газу арґону, який застосовується для зварювання, різання або плавлення металів.
2. Стосунний до технології або обладнання, що використовує такий розряд, наприклад: арґонодугове зварювання, арґонодугова лампа.
1. Місто в Греції, один з найдавніших і найважливіших центрів у регіоні Арголіда на півострові Пелопоннес, відомий з мікенських часів.
2. Історична область в Стародавній Греції, розташована на північному сході Пелопоннесу, центром якої було однойменне місто.
3. У давньогрецькій міфології — персонаж, син Зевса та Ніобі, епонім (особа, що дала назву) міста та області Аргос.
4. У давньогрецькій міфології — сторожовий велетень (Аргус) з безліччю очей, якого Гера приставила стерегти Іо; вбитий Гермесом.
1. Захворювання овець, збудником якого є трематода роду Dicrocoelium, що паразитує в жовчних протоках печінки; дікроцельоз.
2. Застаріла назва гельмінтозної хвороби овець, яку спричинюють певні види паразитичних червів-трематод.