1. (біол., бот.) Пов’язаний з алейроном, що стосується алейрону — білкових зерен у насінні рослин, які є запасними поживними речовинами; властивий алейрону.
2. (біол., бот.) Складений з алейрону або містить його; алейронний.
Словник Української Мови
1. (біол., бот.) Пов’язаний з алейроном, що стосується алейрону — білкових зерен у насінні рослин, які є запасними поживними речовинами; властивий алейрону.
2. (біол., бот.) Складений з алейрону або містить його; алейронний.
1. Дорогоцінний каміння, різновид мінералу хризоберилу, що змінює колір залежно від освітлення: за природного світла має синьо-зелений або темно-синьо-зелений відтінок, а за штучного (наприклад, електричного) — червоно-фіолетовий, малиновий або пурпуровий.
2. Штучно вирощений корунд (синтетичний аналог), що імітує колірну зміну природного александриту, але має інші фізичні властивості; широко використовується в ювелірній справі.
1. Власна назва низки населених пунктів, переважно в Росії, що походять від чоловічого імені Олександр (наприклад, місто Александров у Владимирській області).
2. Прізвище російського походження, утворене від імені Олександр.
3. Історична назва сучасного міста Запоріжжя в період з 1770 по 1801 рік (Олександрівськ).
1. Прізвище російського походження, що походить від чоловічого імені Олексій.
2. Назва низки географічних об’єктів (наприклад, мікрорайонів, вулиць), що походить від прізвища, переважно на території Росії та інших країн колишнього СРСР.
3. (іст.) Назва колишнього російського міста (нині місто Цурюпинськ у Херсонській області України) в період з 1928 по 1938 рік.
Алексин — власна назва міста в Росії, адміністративного центру Алексинського району Тульської області, розташованого на обох берегах річки Оки.
Алексин — білковий компонент сироватки крові, що належить до системи комплементу та має властивість лізувати (руйнувати) чужорідні клітини, зокрема бактерії; термін застарілий, у сучасній імунології замінений поняттям “комплемент”.
Алектріомахія — давньогрецька забава або спортивне змагання, що полягало в боях півнів; півнячі бої.
1. У давньогрецькій міфології — золотий півень, якого бог Гефест подарував Приаму, батькові Трояндара, для охорони його сина Троїла.
2. У сучасній науковій термінології (зоологія, палеонтологія) — рід викопних птахів ряду куроподібних (Galliformes), що існував в олігоцені та міоцені.
Алелагонія — у біології: тип симбіотичних взаємин між організмами, при якому один вид отримує користь, не завдаючи шкоди іншому (нейтралізм) або коли взаємодія має характер тимчасового чи випадкового співіснування.
Алелагонія — у соціології та психології: форма міжособистісних або міжгрупових стосунків, заснована на мирному співіснуванні без тісного співробітництва чи прямої конкуренції.
1. Різні форми одного й того самого гена, що розташовані в однакових ділянках (локусах) гомологічних хромосом і визначають альтернативні варіанти розвитку однієї й тієї самої ознаки.
2. Один із варіантів (форм) гена, що може існувати в популяції та впливати на прояв певної спадкової ознаки.
1. (в генетиці) такий, що стосується алелів, розташованих на короткому плечі хромосоми.