1. Дочка Адама, жіноча нащадок першої людини за біблійним переказом.

2. Переносно: жінка, яка є далекою нащадкою когось, чий рід ведеться від давніх предків; пращурка, праматер.

3. У народній творчості та поетичній мові: жінка, представниця людського роду взагалі; людина.

1. Власна назва персонажа з біблійної Книги Буття, перша людина, створена Богом за Його образом і подобою, прабатько людського роду.

2. Загальна назва людини, людини взагалі, часто вживається в символічному, узагальнюючому значенні.

3. (у спеціальній термінології) Назва мінералу, різновиду олівіну, який іноді використовується як дорогоцінний камінь; силікат магнію та заліза.

1. Релігійна секта раннього християнства (II–III ст.), що проповідувала повернення до невинності Адама в раю, через що її послідовники практикували спільне голе перебування чоловіків і жінок, відкидаючи шлюб і вважаючи тіло лише зовнішньою оболонкою.

2. У середньовіччі та пізніше — назва різних християнських єретичних рухів (наприклад, чеських таборітів-пікардів у XV ст.), що наслідували подібні практики оголення під час богослужінь або проповідували повну свободу плоті.

1. Українське прізвище, що походить від імені Адам, з додаванням патронімічного суфікса -ович (наприклад, відомі особистості: письменник Анатолій Адамович, кінорежисер Олесь Адамович).

2. Білоруське прізвище або по батькові (патронім) з тим самим походженням, характерне для білоруської мови та культури.

3. У переносному значенні — людина, яка є прямим нащадком або «відноситься до Адама», тобто до людського роду загалом (застаріле або книжне вживання).

1. Рід рослин родини айстрових (Asteraceae), названий на честь англійського ботаніка Адамса, поширений переважно в Південній Америці та Австралії; представники роду — багаторічні трави або чагарники, часто з колючим листям.

2. Рід морських тварин класу голкошкірих (Echinoidea), вид морських їжаків; назва походить від прізвища британського зоолога Адамса.

Адаптаціоморфоз — у біології та еволюційній теорії: морфофізіологічна зміна організму, що виникає як безпосередня пристосовна реакція на зміну умов середовища протягом його життя та не закріплюється спадково.

Адаптаціоморфоз — у ширшому, переносному значенні: процес адаптації, пристосування до нових умов, що призводить до певних змін форми, структури або функціонування (стосовно організацій, соціальних інститутів, моделей поведінки тощо).

1. Здатність організму, системи чи механізму пристосовуватися до змін у зовнішніх умовах або середовищі.

2. У біології — властивість живих організмів змінюватися під впливом зовнішніх факторів, що забезпечує їх виживання та еволюційний розвиток.

3. У техніці та технологіях — властивість пристроїв, програмного забезпечення чи систем змінювати свої параметри або алгоритми роботи відповідно до нових умов для ефективного функціонування.

4. У психології та педагогіці — здатність людини успішно інтегруватися в нове соціальне або професійне середовище, міняти поведінку та способи діяльності відповідно до нових вимог.

Процес формування адаптацій (пристосувань) організмів у ході еволюції, що призводить до збільшення їхньої відповідності умовам навколишнього середовища.