1. Стосується афт — невеликих виразок на слизовій оболонці рота, язика чи губ, що мають запальний характер.
2. Характеризується наявністю афт або викликаний ними (наприклад, про афтозний стоматит).
-
ахалазія
Ахалазія — хронічне захворювання стравоходу, при якому порушується рефлекторне розслаблення його нижнього сфінктера (кардії) під час ковтання, що ускладнює проходження їжі до шлунка та призводить до розширення вищележачих відділів стравоходу.
-
ахалтекін
Ахалтекін — порода верхових коней, що виведена в давнину на території сучасного Туркменістану (в оазі Ахал-Теке), відома своєю витривалістю, грацією, сухим тулубом і шовковистим блиском шерсті, часто має золотистий або сріблястий відтінок.
Ахалтекін — представник, кінь ахалтекінської породи.
-
ахалтекінець
Ахалтекінець — порода верхових коней, виведена в давнину на території сучасного Туркменістану (в оазі Ахал-Теке), що відрізняється витонченою статурою, витривалістю, швидкістю та характерним золотистим або сріблястим відтінком шерсті.
Ахалтекінець — представник або уродженець історичної області Ахал-Теке.
-
ахалтекінка
Ахалтекінка — порода верхових коней, виведена в давнину на території сучасного Туркменістану (в оазі Ахал-Теке), що відрізняється витонченою статурою, високим зростом, сухим тулубом і характерним металевим блиском шерсті.
Ахалтекінка — представник або представниця цієї породи коней; ахалтекінський кінь.
-
ахалтекінський
1. Стосується до Ахалтекінського оазису, історичної області в Туркменістані, або до його мешканців.
2. Стосується до ахалтекінської породи коней, однієї з найдавніших та найцінніших верховних порід світу, що виведена в Ахалтекінському оазисі та характеризується витонченою статурою, витривалістю та характерним металевим блиском шерсті.
-
ахат
1. Власна назва мінералу, різновиду халцедону, який має смугастий або хмарчастий малюнок і використовується як напівкоштовний камінь для виготовлення прикрас, дрібних художніх виробів та в техніці.
2. Переносно: про щось дуже міцне, тверде або прозоре (за аналогією з властивостями каменя).
-
ахати
1. Вигукувати “ах!”, виражаючи здивування, захоплення, жаль, співчуття або інші сильні почуття.
2. (У значенні “ахати й охати”) Постійно скаржитися, нарікати, нудьгувати.
3. (Заст., рідк.) Піклуватися, дбати про когось, опікуватися кимось.
-
ахатися
1. Вигукувати «ах!» від захоплення, здивування, радості або іншого сильного почуття; дивуватися, захоплюватися чимось.
2. Розмовне. Сильно турбуватися, непокоїтися, перейматися кимось або чимось.
-
ах-ах-ах
1. Власна назва української народної пісні, відомої також під назвою “Ой у полі та й терен”, в якій повторювана складова “ах-ах-ах” є характерним приспівом.
2. Уживається як позначення, назва для музичних або літературних творів, створених на основі або за мотивами цієї народної пісні.