1. В анатомії — точка на тім’яній кістці черепа людини, де сходяться три черепні шви: стрілоподібний, вінцевий і ламбдоподібний; у немовлят ця ділянка покрита сполучною тканиною і має назву тім’ячко.

2. У давньогрецькій міфології — ім’я кількох персонажів, зокрема одного з аргонавтів, сина Комета або, за іншими версіями, сина Міноса.

1. У мінералогії — різновид коштовного каменя хризоберилу, який завдяки вмісту волокнистих включень має ефект змінного зорястого сяйва (астеризму), що спостерігається у відбитому світлі; зірчастий хризоберил.

2. У міфології — ім’я однієї з океанід, дочок Океана та Тетії в давньогрецькій міфології.

3. У біології (застаріле) — рід морських тварин класу голкошкірих, зараз відомих як зірчасті морські зірки (Asterias).

Астероксилон — рід викопних деревоподібних рослин класу плауноподібних (Lycopodiopsida), що існував у девонському періоді; один з найдавніших відомих представників деревних форм у геологічній історії Землі.

Астеромоз — власна назва вигаданого персонажа з коміксів, фільмів та інших медіапродуктів, який є представником раси Крі (Kree) у всесвіті Marvel Comics, відомий як вчений, інженер і воїн.

Астеронім — власна назва зірки, що використовується в астрономії для її ідентифікації.

Астеронім — власна назва астероїда (малої планети), що закріплена за ним Міжнародним астрономічним союзом.

1. (грецька міфологія) Одна з семи плеяд, дочок титана Атланта та океаніди Плейони, кохана бога війни Ареса, від якого народила сина Еномая.

2. (астрономія) Одна з зірок у розсіяному зоряному скупченні Плеяди в сузір’ї Тільця (відома також як 21 Tauri).

1. Людина, яка має астигматизм — ваду зору, спричинену порушенням сферичності рогівки або кришталика ока, через що промені світла не збираються в одній точці на сітківці, а зображення сприймається нечітким або розмитим.

2. Оптичний прилад або лінза з астигматизмом, що дає спотворене зображення через недолік у своїй конструкції або матеріалі.