Альт — це вокальний голос низького діапазону, властивий жінкам або дітям. Наприклад, у художній літературі описують, як могутній і ясний альт співачки дзвенить та ллється, наче струна концертного рояля; або як відомий діяч мав прекрасний альт і музикальний слух; також згадується випадок, коли хлопчик підспівував альтом тенорові.

Цим терміном також називають співака чи співачку, які володіють таким типом голосу. У музичних творах партія альта традиційно входить до складу вокального ансамблю поряд із першими та другими тенорами та басом.

Крім того, альтом називають музичний інструмент (струнний або духовий), звучання якого відповідає низькому регістру. Як приклад можна навести опис невеликого оркестрового складу, де поряд зі скрипками, гобоями та контрабасом згадується і альт.

Цей астрономічний прилад, призначений для визначення кутів, застосовувався в астрономічній практиці до початку дев’ятнадцятого століття з метою вимірювання азимутів та висот небесних тіл.

Балкон, що спирається на стовпи чи колони, а не на консольні конструкції. Така платформа, встановлена на опорах, призначена для відпочинку та милування живописними краєвидами.

Відкрита площадка, розташована над лоджією на плоскому даху будівлі. Її обгороджували парапетом, і вона не виступала за межі основного об’єму споруди. Подібні конструкції виникли в архітектурі Венеції в період XV–XVI століть, а згодом набули поширення в інших країнах з теплим кліматом.

Невелика садова споруда, призначена для відпочинку влітку; те саме, що альтанка.

Вживається нечасто. Синонімічне до слова «альтанка». Ужиток ілюструють цитати: «Я ввійшов до альтани й поздоровив його» (Фр., IV, 1950, 282) та «В альтані було на диво тихо» (Ільч., Серце жде, 1939, 262).

Альтанка — це легка садова споруда, переважно в парках або садках, що має дах і призначена для відпочинку, а також захисту від опадів та сонячного проміння.

це прикметник, що походить від іменника альтанка.

Альтаночка — іменник жіночого роду, що є зменшувально-пестливою формою до слова “альтанка”. Як приклад вживання наведено цитату: “Отож я тепер уже й у тій альтаночці” (Л. Укр., V, 1956, 13).

Ця родина горобцеподібних птахів має переважно темне, непоказне оперення, хоча окремі види виділяються яскравим пір’ям. Ареал їхнього поширення охоплює Австралію та Нову Гвінею, зосереджуючись переважно в тропіках, але окремі представники зустрічаються й у помірному кліматі південних регіонів Австралії. Їхній раціон складається з комах, а також ягід та плодів.

Альтембас — іменник чоловічого роду, застаріле слово, що має таке саме значення, як і «алтабас». Ілюстрацією вживання є рядок з поезії: «Срібним альтембасом Стін [труни] не обіб’ю» (збірка «Поезії» Щоголева, 1958 р., сторінка 111).